02 травня, 2019

Соціальні зміни, що відбуваються з підлітками

Пубертатний період – це час переходу від дитинства до дорослого життя. Упродовж цього періоду дитина переживає емоційні потрясіння та фізичні зміни. Вона ще не доросла, але її вже годі назвати й дитиною. Пубертатний період може бути надзвичайно заплутаним для дитини і, як наслідок, підштовхнути її до ірраціональних дій.

Як батьки ви завжди прагнутимете з’ясувати, що відчуває ваша дитина, й допомогти їй. Вам буде легше цього досягти, знаючи, які саме соціальні зміни з нею відбуваються.

Соціальні зміни в пубертатний період

Розгляньмо найбільш важливі соціальні зміни, що їх переживають хлопчики й дівчатка пубертатного віку.

1. Пошук власної ідентичності

пубертатний період нерідко буває надто заплутаним для дитини: вона не в змозі зрозуміти світ дорослих і застосовувати свій попередній дитячий досвід. Тому їй ще важко зрозуміти, хто ж вона насправді: дорослий чи дитина;
дитина намагатиметься зрозуміти, як влаштований світ дорослих і як їй слід поводитися в різних ситуаціях;
якщо ви ставитиметеся до неї як до дитини, вона вважатиме це образливим. Якщо ви будете ставитиметеся до неї як до дорослого й вимагатимете відповідної поведінки, вона може подумати, що ви її обмежуєте, і відмовиться дотримуватися правил;
намагаючись знайти себе, дитина братиме на себе дедалі більше відповідальності. І вона не завжди зможе впоратися із цим завданням. Це – одна з найпоширеніших соціальних змін у пубертатний період.
Поради батькам

Ставтеся до дитини як до людини, яка поєднує риси дорослого й дитини. Переконайтеся, що ви приділяєте їй любов і увагу, необхідні всім дітям, але й давайте їй більше самостійності та відповідальності.

2. Проблеми із самооцінкою

у пубертатний період у дитини з'являється багато нових друзів. Вона порівнює себе з новими людьми, яких зустрічає в житті;
нові обов'язки і зміни, що відбуваються з дитиною, заплутують її. Це спонукає її до думок про те, чи здатна вона приймати зважені рішення й чи достатньо сильний має характер;
у цей період дитині важливо демонструвати силу свого характеру в присутності друзів і однолітків. Плутанина в думках і тілесні зміни змушують підлітків сумніватися в собі, створюючи негативний образ власного «я».
Поради батькам

Переконайтеся, що ви підтримуєте дитину у всіх її справах, і не тільки словами, а й діями. Покажіть дитині, що вірите у її сили, готові їй допомогти, якщо вона цього потребуватиме. Дайте дитині знати, що ви її любите й довіряєте їй, незалежно від того, що з нею відбувається.

3. Ризик небезпечної поведінки

дитина переживає багато змін, і це нерідко призводить до конфліктів. Підліток завжди опиратиметься правилам, аби ствердити свою незалежність;
потреба дитини у свободі і прагнення довести всьому світові свою дорослість може справити на дитину негативний вплив;
підлітки постійно потребують нових відчуттів і вражень. Ваша дитина може потрапити в погану компанію, а її нові друзі – виявитися не найкращим прикладом для наслідування;
підлітки в цей період прагнуть отримати новий досвід, пов'язаний із палінням, вживанням алкоголю, а також сексуальний досвід. Навіть якщо ви вже говорили з дитиною на ці теми, не варто виключати ймовірність, що вона потрапить під вплив друзів. Вам необхідно бути вкрай уважними, аби цього не сталося.
Поради батькам

Не читайте дитині нотацій у присутності її друзів, бо це змусить її ще більше порушувати правила. Якщо вам не подобається компанія вашої дитини, поговоріть про це спокійно, не моралізуючи. Маючи підозри, що дитині загрожує небезпека або в неї може з'явитися залежність, проконсультуйтеся із фахівцем.

4. Депресія й думки про суїцид

у пубертатний період дитина може відчувати цілий спектр різноманітних емоцій, зокрема в неї не виключені депресії різного ступеня тяжкості. Багато дітей у змозі впоратися з депресією самостійно, спираючись на любов та підтримку рідних і друзів. Однак деякі підлітки, стикаючись із важкою депресією, потребують професійної допомоги;
підлітки почуваються сумними й нещасними з найменшого приводу. Дитина часто не розуміє, що саме робить її нещасною, при цьому не уявляючи, як позбутися цього почуття;
пубертатний період – це не тільки фізичні і психічні зміни, а й важливий період у навчанні, що є причиною додаткового стресу в дитини. Надалі така ситуація може призвести до депресії;
підлітки прагнуть у всьому перевершити однолітків, зокрема й у навчанні. Це – крок до стресу і занепокоєння. У цьому віці дитина вперше стикається з багатьма новими явищами у своєму житті: спілкується з великою кількістю нових людей, активно взаємодіє з протилежною статтю, відчуває сексуальний потяг, намагається створити і зберегти позитивний імідж. Усе це й багато іншого здатне викликати в неї стрес;
батькам важливо звертати увагу на прояви депресії в підлітка. Особливо уважними варто бути до пошкоджень, які дитина завдає сама собі. Найпоширенішими симптомами депресії є безпричинний смуток, почуття непотрібності, низька самооцінка тощо. Також дитина може не виявляти інтере

12 квітня, 2019

РЕБЕНОК НЕ СЛУШАЕТСЯ. ЧТО ДЕЛАТЬ С НЕПОСЛУШНЫМ РЕБЁНКОМ.

Очень популярный запрос на консультации.
“ Он непослушный! Никого не слушается!”. “Слушается только папу, папа умеет с ним строго!”. “ Да, это наверное уже кризис 3-7-9 лет! Нужно только переждать…”.
Конечно хотелось бы не просто переждать, а еще и выжить всем участникам, и по возможности с радостью, и сохранив хорошие отношения). А вот это уже не так часто случается.
Но попробуем разобраться. Что мы имеем в виду когда говорим он не слушается.
🔺 Он не выполняет наши требования, просьбы.
🔺 Он не соблюдает наши запреты.
Предлагаю рассмотреть возможные варианты развития событий.
Итак, какие стратегии мы используем для достижения каждой из своих целей.
❗️ Наступление. Давление. Я прав и я заставлю его. Любой ценой.
Очень часто приверженцы этой модели попадают туда вследствие отсутствия ресурса. Но часто это принципиальная позиция. Я сказал быстро идти чистить зубы! Не выйдешь отсюда пока не соберешь все игрушки! Не получишь планшет пока не извинишься перед бабушкой!
Позиция только очень поверхностно выглядит сильной. Опытный взгляд разглядит за ней бессилие. Угрожать трехлетке… Ну, как минимум, портит отношения. Как максимум очень портит отношения и ставит нас по разные стороны баррикад с собственным ребенком. Он там один - родитель тут один. И между ними стена. Ребенок конечно поймет. Поймет, что он один, опереться не на кого, с ним можно так обращаться и нужно бояться сильного. Надежней будет. Страх не та эмоция, которая нужно в семье. Это очень плохая стратегия. Особенно нехорошо выглядит ретроспективное наказание. За проступки, которые были совершены и теперь за них нужно расплачиваться. Жестоко, неэффективно, бессмысленно.
❗️ Объяснения. Стала популярна в последнее время. Иногда эта стратегия
почерпнута из книг или статей по воспитанию детей. Иногда просто от бессилия. Наиболее популярна у родителей детей до 5 лет. Неверно понятая стратегия.
Говорить с ребенком нужно, объяснять нужно, нести ему свет и т.п. Но не в момент инцидента! Это важно! Не нужно трехлетнему ребенку рассказывать про опасность пореза стеклом, когда он увлечен катанием на движущейся двери торгового центра. Не нужно говорить об опасности играть в мяч на дороге, когда он отказывается оттуда уйти. Не нужно голодному усталому ребенку рассказывать , что пора идти домой с площадки, потому что у мамы есть дела. С маленькими детьми очень часто случаются ситуации, в которых единственным понимающим последствия человеком является только родитель. Очень важно не делать попытки разделить ответственность. А именно такими попытками является эта стратегия. Так что же - не объяснять ему? Как же он будет знать? Объяснять. Но не в этот момент, не в момент инцидента. Выбрать для обсуждения этой темы другое - спокойное, без накала страстей время. И...дополнить еще способами. Например, собственным примером и литературой.
Тут же живет объяснение из раздела - ну ты же должен понимать! Должен понимать, должен войти в положение мамы, начальника мамы, соседа и всех вокруг.
Стоп! Это попытка разделить с младенцем ответственность. Ребенок не может изменить свою физиологию в момент рождения младшего ребенка, перестать резко бегать, шуметь и хотеть быть с мамой. Ребенок не может взять на себя обязанности по своему выращиванию потому что мамин начальник не отпускает ее во время болезни. Ребенок не может понимать стоимость китайской вазы и ценности обручального кольца. Это все ответственность родителя и хорошо перейти сразу к взрослым решениям - поиску ресурсов для изменения ситуации. А с ребенком переходить к другим стратегиям.
❗️ Игра! Одна из самых удачных стратегий. Полностью соответствует потребностям и и возрастным особенностям ребенка. Требует привычку в настрое родителя и отсутствие желания “преподать ему урок”. Действуя в рамках этой стратегии мы очень легко достигаем своих целей, укрепляем отношения с ребенком и даем ему возможность пожить кайфовой жизнью. Образ мысли, созданный в игровом стиле воспитания сделает вашему ребенку еще много добрых дел. Эта стратегия о том, что свою цель я напрямую даже не озвучиваю ребенку. Я держу ее у себя в голове. Нужно выйти в сапогах быстро в садик, а ребенок тянет и не хочет обуваться? Не нужно обувать сапоги. Нужно срочно надеть чехлы на лапы и замести следы, чтобы Груффало не вынюхал нас. Мыть руки? Ха! У нас еще резиновый крокодил не мыт. Берем крокодила и несем его мыть. Параллельно и руки помоются. Ребенок отказывается идти чистить зубы, так на борьбу с отрядом космических пиратов полный вперед! Надеваем корзины на голову и маршируем вместе в ванную там немного стреляем из брызгалок и переходим к ловле пиратов во рту. Ну и дальше дело техники).
❗️Стимул. Тоже чрезвычайно модная стратегия. Убери игрушки - получишь конфету. Дай ему свою машинку - я дам тебе свой телефон поиграть. Стратегия как действенная так и опасная. Действенная в краткосрочной перспективе (но все равно не надолго, ставки будут повышаться). Опасная в долгосрочной перспективе. Опасная для отношений родитель-ребенок и для картины мира в целом. Тоже очень отдает бессилием. То есть ответственность за решение вопроса на конфете, без нее я для своего ребенка никто:). Может преувеличение, но отражает направление. Эта стратегия может быть использована, но очень мудро и нежно. Может быть вплетена в разговор, незаметно для ребенка, не так явно и грубо. Например - о, какая классная идея! Ты хочешь мороженное! Их есть у меня! Срочная доставка мороженого из холодильника началась - побежали вместе мыть руки, залезай в кузов! И так с притопами бежим мыть руки, по дороге собираем в ящик игрушки и выдаем мороженое. Как буд то все в таком же порядке - но выглядит по другому. Игра вокруг виднеющегося стимула сглаживает ситуацию. Это уже не выглядит как сделка.
❗️ Тут приходит время стратегии - родительская воля. Полная ответственность и понимание кто тут все понимает, а кто не в себе. 🙂. В момент опасности, усталости, голодных истерик, истерик фрустрации и прочих прелестей раннедетского поведения Родитель берет волю в кулак, взваливает младенца себе на плечо и нежно приговаривая - очень, очень жаль, но приходится уходить - передвигается в безопасное место, домой, в машину и т.п. Здесь уже главным инструментом родителя является понимание процессов, происходящих в ребенке, его незрелости, и передача ответственности тому, кто способен ее нести. То есть себе.
❗️ Режессирование. Тут тоже интересная и эффективная стратегия. В проблемных местах мы заранее создаем ситуации, где ребенку будет легко выполнить условия. Например, борьба за недопущение шортов на ребенке зимой легко режиссируется отсутствием шортов в доступе у ребенка. Истерики о получении чипсов из навесного шкафа с большой вероятностью не случится, если там не будет огромного мешка чипсов. Или нет или находится ровно столько сколько можно съесть сегодня.
Сюда же можно отнести продумывание ситуаций с позиции своего ресурса и возрастных особенностей ребенка. Не водить ребенка на часовые походы по магазинам за продуктами, организация времяпровождения в очереди и в дороге, обеспечение досуга во время укладывания младшего ребенка и т.п.
❗️Стратегия ловкого отказаться от своих намерений (требований) Тонкая грань . Требует профессионализма. Доступна восьмидесятому уровню родительства. Это не тоже самое что отказаться от мытья рук после постройки панамского канала. Но например не одевать теплые бабушкины носки - это возможно. Хорошо сопровождать это объяснениями. Я понял, что ты очень не любишь когда они колят тебе ноги. Я не хочу чтобы тебе было неудобно, не нужно одевать их.
❗️ Помощь. Почему-то очень непопулярная стратегия. А зря.
Заключается в том, что когда мы обнаруживаем ребенка, который не выполняет наши требования раздеться, одеться, поесть, убрать, найти, собрать и т.п., мы думаем обо всем на свете - от он разучится сам держать ложку, до он всегда будет неряхой и его засыпет грязными носками. Родительская тревога за далекое будущее ребенка, наша усталость и недостаток ресурса уводит нас от простой и эффективной стратегии - подключиться к участию и вместе достичь цели. “Обожаю мыть с тобой вместе руки! Помнишь как летят пузыри от мыла?”. Давай поиграем в маминого младенчика - я буду кормить тебя из ложечки, а ты говорить агу агу. Стратегия помогает достичь цели, является очень напитывающей и желанной детьми в любом возрасте (вплоть до 120 лет). Искреннюю помощь хорошо принимают все, особенно если альтернатива-наказание 🙂. К этой же стратегии относится ее смесь с режиссированием - организация процессов. Пусть ребенку будет легко убрать игрушки. И он выйдет чемпионом по складыванию в понятные места трети игрушек. Остальные вместе с ним убирал робот-помощник (мама). Пусть ребенку вообще будет легко быть послушным.
В этом же месте управленческие таланты взрослых. Приходим с прогулки и ребенок получает четкий план действий - раздевайся, снимай обувь, ставь на место, не труси песок, куртку не клади на пол, ну куда ты сел, иди мой руки! Правда, вы устали это читать? Уверяю вас, ребенок вообще ничего не понял. Комп завис. Истерзанная душа родителя плюс вечная тревога не тупой ли он. А просто не нужно этого всего. Не нужно проверок, инструкций и экзаменов. Присядьте на корточки, помогите сделать, мягко передавая по одному доступному действию.
❤️ Поверьте, ваша энергия будет сэкономлена, отношения сохранены, ребенок спокоен и уверен, что он в надежных руках. ( как противовес - отношения испорчены, настроение испорчено, силы ушли на противление, чувство вины, усталость и общая атмосфера боя).
Не нужно борьбы. Он маленький. И он хочет быть хорошим для нас. И все что всем нам нужно - это любовь. All You Need Is Love.

23 березня, 2019

Що потрібно знати вчителю про дисграфію

Огляд причин та проявів дисграфії, рекомендація зручного онлайн-інструменту для ефективної діагностики цієї проблеми на ранній стадії.
Серед ваших учнів є діти, які допускають не просто помарки, а помилки, що не піддаються жодному логічному поясненню? Почерк цих школярів, як правило, не відрізняється каліграфічністю, букви різного розміру, рядки нерівні, а кількість помилок – незчисленна. Причому за рівнем інтелекту вони часто не відстають від однолітків, але при цьому погано навчаються.
Чому ж таке трапляється і що, власне, є причиною проблеми? І, головне, як допомогти такій дитині побороти проблему під назвою «дисграфія»?

Прояви дисграфії

Дисграфія (від грец. dis — префікс, що означає розлад, γραφειν — пишу) – це розлад процесу письма, пов'язаний із недостатнім рівнем сформованості психічних функцій, що беруть участь у реалізації та контролі письмового мовлення. Як правило, дисграфія є супутнім проявом дислексії. Діти з такою проблемою відчувають труднощі при засвоєнні матеріалу, хоча їх інтелектуальні здібності переважно повністю зберігаються.

Причини дисграфії

  • Спадкова схильність. Дисграфія у дитини має органічний характер, тобто обумовлена особливістю влаштування окремих ділянок головного мозку, що передаються генетично від батьків до дитини.
  • Травми та захворювання. Причиною виникнення дисграфії можуть бути внутрішньоутробне інфікування, важкі пологи при народженні такої дитини або перенесені хвороби, які вплинули на розвиток головного мозку. У такому випадку разом із корекційною роботою здійснюється медикаментозне лікування.
  • Соціально-психологічні фактори. Причинами дисграфії можуть бути недостатня кількість уваги, яку приділяють батьки дитині, брак близьких мовних контактів, двомовність у сім’ї, культурний рівень родини тощо.
Фахові методики діагностики дислексії та дисграфії
Порушення письмового мовлення – проблема серйозна, але, якщо вона обумовлена не спадковістю, її можна подолати за рік-два систематичної корекційної роботи. Для цього необхідно попередньо з'ясувати причини, які спричинили прояв дисграфії у конкретної дитини, та визначити тип порушення. Для цього доречно залучити відповідних фахівців – логопеда, дефектолога, психолога чи психіатра.

Основні види дисграфії

  • Акустична дисграфія. При такому порушенні, у дитини виникають труднощі слухової диференціації звуків, хоча вона вірно вимовляє слова. Це проявляється у заміні букв при написанні.
  • Артикуляційно-акустична дисграфія. Цей вид порушення полягає у звуковій заміні в усному мовленні, які, відповідно, відтворюються на письмі.
  • Аграматична дисграфія. Такий різновид дисграфії проявляється у неузгодженості слів у реченні при письмі. Це обумовлено несформованістю у дитини граматичних систем словотвору.
  • Оптична дисграфія. Труднощі засвоєння дитиною зорових образів букв, багато з яких сприймаються схожими (недописування букв, «дзеркальне» зображення літер, або заміна на ті, що мають схожі елементи тощо).
  • Дисграфія через несформованість аналізу та синтезу мовного потоку.Проявом такого типу є неспроможність відокремити у мовленні окремі слова, а потім розділити їх на букви та звуки, а також пропуски чи вставка додаткових літер, їх перестановка чи поділ слова на окремі частини.

Діагностика дисграфії онлайн

Діагностувати наявність дисграфії можна або із залученням спеціалістів, або з використанням спеціального сучасного російськомовного інтернет-інструменту «Дисграфія. Сервіс корекції дисграфії» (з 15 вересня 2018 року ресурс є платним). З його допомогою можна автоматично визначити наявність письмових порушень у дітей віком від 6 до 14 років, навіть на ранній стадії прояву.
Методики виявлення та коригування дисграфії розроблені фахівцями з логопедії, психології, психіатрії і дефектології. Результати діагностики можуть стати основою для подальшої корекційної роботи з відповідними фахівцями. 
Ресурс «Дисграфія. Сервіс корекції дисграфії» створений як частина проекту, де буде зібрана база вправ по кожному виду порушень. Проект був представлений у 2017 році та став переможцем хакатону, отримавши підтримку «Теплиці соціальних технологій».
 
Прояв оптичної дисграфії
Для того, щоб пройти діагностику після попередньої реєстрації на сайті, необхідно виконати 7 блоків різнотипних завдань на виявлення кожного типу дисграфії.
Інтерактивна діагностика включає такі блоки:
  • словотворення – однина/множина (16 питань);
  • складання речення із запропонованих слів у невизначеній формі (6 речень);
  • словотворення – закінчення (13 завдань);
  • розкриття дужок, написання слів разом чи окремо (6 завдань);
  • складання слів з анаграм (4 завдання);
  • заповнення пропущених букв у слові (6 завдань);
  • відтворення у письмовій формі тексту на слух після прослуховування відповідного запису.
Згідно з результатами онлайн-діагностики, при виявленні порушень здійснюється диференціація типу дисграфії, визначається ступінь її проявлення та надаються рекомендації щодо подальшої корекційної роботи з фахівцями.
Наявність дисграфії може стати проблемою, яка вплине на все подальше життя сьогоднішнього школяра, а може бути вирішена за кілька років. І саме від небайдужості дорослих залежить, чи зможе дитина подолати цю проблему і як це вплине на становлення її особистості у подальшому!

17 березня, 2019

13 МОМЕНТІВ, ПРО ЯКІ МЕНІ ВАРТО БУЛО Б СКАЗАТИ ДИТИНІ ПЕРЕД ШКОЛОЮ

Для дитини, особливо для першокласника, школа – це мільйон приводів для хвилювання, радісного і не дуже. І тому дітей потрібно готувати до школи не тільки абеткою і рахунковими паличками. Можна гратися, можна ділитися історіями зі свого шкільного життя, головне – заздалегідь пояснити, що чекає дитину і як потрібно себе поводити, тому що є речі, які можуть пояснити лише батьки.
Моїй доньці 11 років, вона навчається в 5-му класі. Я сама провчилася у 2 школах і не люблю згадувати цей час, тому що неприємне переважає, але знаю чимало людей, які згадують шкільні роки з теплом. Щоб моя дочка приєдналася до них, а не до мене, я, іноді мимоволі, іноді прямо, прищеплюю їй деякі принципи. Про них я задумалася ще під час вступу до дитячого садка. Ми в Тутка ділимося сьогодні з вами цими думками.

Для першокласника і його батьків все здається незвичним, незатишним й тому іноді трохи страшним. Все незнайоме – школа, інші діти, вчителі; все вперше – уроки, оцінки, домашнє завдання, відкритий урок, перевірка швидкості читання, і, нарешті, остання в навчальному році лінійка. Інша дівчинка читає найшвидше за всіх, а з математики трійка, і сусід по парті дражниться і забирає підручники.
Батькам і то важко впоратися, хоча вони вже дорослі і проходили це все, а дитині набагато складніше. Особливо якщо вона не ходила до дитячого садка, а на майданчику обійшлося без проблем.

Тому обов’язково поясніть дитині таке

  • Уроки не настільки важливі, щоб через них нехтувати своїм здоров’ям, психічним і фізичним. Якщо погано почуваєшся – скажи про це дорослим.
  • Не порівнюй себе з іншими. Ти в школі не заради гонитви за оцінками, а заради знань.
  • З цієї ж причини не женися за оцінками, головне – добре зрозуміти тему і отримати знання. Ми не будемо лаяти тебе за трійку, але п’ятірка нас дуже втішить.
  • Якщо тобі важко або щось незрозуміло – попроси вчителя або нас про допомогу.
    Переживати через контрольні та тести – це цілком нормально, але пам’ятай: школа – це не все життя, це лише його частина, тому не переживай через нього занадто сильно.
  • Учитель теж людина, яка може втомитися, захворіти або випадково помилитися. Пам’ятай про це, стався з повагою до його праці, не ускладнюй йому роботу.
  • Ніколи не приймай участь у булінгу. Що таке булінг? Коли людина ображає когось слабшого за себе постійно і спеціально. Не роби так, а якщо хтось в школі так робить – розкажи мені. Я знайду вихід, як допомогти цій дитині.

  • Якщо ти не порушуєш правил, тебе не повинні карати або залякувати. Погратися в гру на телефоні можна на перерві, коли це нікому не заважає і не відволікає тебе від навчання. Попроситися в туалет під час уроку, якщо не можеш терпіти, можна. Відмовитися від їжі в їдальні, якщо тобі не хочеться її їсти, теж можна. Якщо ти думаєш, що вчитель був неправим або грубим – скажи мені, я вирішу це питання.
  • Якщо ти порушив правила, вчитель має право покарати тебе, наприклад, забрати телефон до кінця уроків. Але тебе не повинні бити чи принижувати, сміятися над тобою. Якщо таке трапилося – скажи нам.
  • Вчися спілкуватися з людьми, адже цілком можливо, що ви провчитеся разом до 12-го класу. Але якщо хтось із однокласників образив тебе, спочатку постарайся вирішити проблему самотужки. Якщо не вийшло – попроси допомоги у вчителя або у нас.
  • Старайся. Ці уроки знадобляться тобі в майбутньому, тому завчи зараз їх гарненько. Вчися думати.
  • Дотримуйся дисципліни. Правила придумані для того, щоб всім було легше, і тобі теж. Виконуй завдання, слухай вчителя, збирай портфель самостійно, без нагадувань.
  • Отримати знання можна не тільки в школі. Якщо тобі хочеться дізнатися більше про щось – запитай нас, ми допоможемо знайти відповіді.
А що сказали своїй дитині перед школою ви?

07 березня, 2019

Как сделать класс дружнее: 10 идей для классного руководителя

Учителям хорошо известно, что детям проще концентрироваться на учебе, когда они находятся в сплоченном коллективе. В 2018 году проводилось исследование, в котором выяснилось, что детский коллектив становится дружнее, когда учитель лично приветствует каждого входящего в класс ученика. В таких классах дети становятся более включенными в учебный процесс и лучше ведут себя на уроках.
Как сделать класс дружнее: 10 идей для классного руководителя

Начальная и средняя школа
1. Публичное выражение благодарности.

Этот метод можно использовать в любой момент урока. Дети могут поблагодарить друг друга за хорошо сделанную работу или за то, что они взялись за сложную задачу.

Валери Галлахер, учитель первого класса из города Провиденс, штат Род-Айленд, звенит в колокольчик, чтобы привлечь внимание класса, и называет ученика, который должен высказать публичную благодарность одному из своих одноклассников. Она считает, что такая внезапная благодарность мотивирует детей лучше, чем похвала от учителя.

2. Элизабет Петерсон, учитель 4-го класса из Эймсбери, штат Массачусетс, проводит Дружеские Пятницы. В Дружескую Пятницу дети пишут друг другу анонимные дружеские записки.

3. Марисса Кинг, учитель 5-го класса из города Талса в Оклахоме, поделилась двумя способами, которые побуждают детей делать добрые дела.

Первый заключается в том, что учитель дает задание сделать тайное доброе дело, например, написать анонимную вдохновляющую записку однокласснику, которому с трудом дается изучение определенного предмета в школе. Второй заключается в том, чтобы замечать, как одноклассники делают добрые дела. Когда ученик видит, как его одноклассник делает уборку в классе после урока, он может опубликовать благодарность на общей электронной «доске доброты». Оба способа приучают детей к тому, чтоб в быть добрее друг к другу.

4. В городе Каполей, Гавайи, учитель Джилл Флетчер организовала доску наподобие страницы пользователя Twitter. На ней ученики могут создать собственный «профиль» и добавить как минимум 3 читателей – друга, знакомого и кого-то, с кем они не очень много общаются. В первый раз на создание профиля уходит около 45 минут, ученик рассказывает о своем настроении или о недавнем событии из его жизни. Ученикам, добавленным в качестве читателей, предлагается ответить на то, о чем написал в своем профиле его автор.

5. Бобби Шэддокс, учитель обществознания из Портленда, штат Мэн, просит своих семиклассников выбрать разработать для самих себя набор правил поведения на уроке: 7 прилагательных, которые описывают их как сообщество учеников. Когда ученики сами создают для себя правила поведения, класс становится гораздо сплоченнее.

6. Совместные физические или социальные действия двух и более учеников в начале или после окончания какой-либо деятельности.

Например, ученики могут «дать друг другу пять» или устно выразить благодарность одноклассникам. Существует любопытное подтверждение тому, что это действительно работает. Исследователи выяснили, что команды Национальной Баскетбольной Ассоциации, чьи игроки чаще коммуницируют физически в начале сезона – например, «дают пять» или ударяются кулаками с товарищами по команде – в течение сезона набирают больше очков.

Старшая школа
7. В школе Риверсайд в городе Ахмедабад в Индии каждый класс ежедневно проводит утренние собрания учеников длительностью 30–45 минут для укрепления отношений в коллективе. В ходе таких собраний, направленных на сближение учеников, дети играют в игры, общаются, делятся идеями, лучше узнают друг друга. В таких утренних собраниях может принимать участие один или несколько классов вместе, а проводить их могут как учителя, так и сами ученики.

8. Ауким Баллард, учитель из Сан-Франциско, проводит в конце учебного дня короткие встречи, на которых дети анализируют, как прошел их день. Ученики собираются в круг и благодарят кого-то из одноклассников за помощь, извиняются за свое поведение или делятся моментом озарения. Учитель начинает разговор и предлагает добровольцам высказаться.

9. Пятиминутка «Розы и шипы» заключается в том, что учитель и все ученики делятся чем-то позитивным (роза) и негативным (шип). Многие жалуются на достаточно обычные вещи, например, на усталость, но некоторые делятся и весьма личными проблемами – например, рассказывают о болезни собаки.

10. Игра «в снежки» позволяет снять стресс: школьники анонимно записывают одну свою проблему на листе бумаги, комкают его, а затем дети кидаются ими, как будто играя в снежки. Это позволяет расслабиться и повеселиться. В конце каждый подбирает по «снежку» и зачитывает, что на нем написано.

04 березня, 2019

Діти і гроші в Інтернеті: про що варто знати дорослим


Про вебінар
Сучасні інформаційні технології надають безліч можливостей, в тому числі й пов’язаних із отриманням доходів завдяки діяльності в кіберпросторі. Діти відчувають велику звабу включитися в здавалось би легке “заробляння грошей” в Інтернеті. На вебінарі ми спробуємо розібратися з явищем кібергрошей сьогодні. Які види діяльності в мережі є найбільш привабливими для підлітків, скільки з українських підлітків прагнуть заробляти гроші і як це роблять. Які є головні ілюзії і небезпеки такої діяльності, в тому числі й фінансові втрати від кібершахрайства. Як дорослі можуть допомогти підліткам безпечно здійснити економічну кіберсоціалізацію. У вебінарі використовуватимуться результати досліджень лабораторії психології масової комунікації та медіаосвіти Інституту соціальної та політичної психології НАПН України та  матеріали роботи міжгалузевої громадської групи з проблем кібергрошей.
План вебінару:
  1. Поняття "кібергроші".
  2. Вікові особливості економічної соціалізації і сензитивні періоди.
  3. Різновиди фінансово орієнтованої діяльності в Інтернеті.
  4. Кіберспорт, інтернет-комерція, відеоблогінг та ін.: ілюзії і небезпеки.
  5. Що насправді приносить доходи і як зорієнтувати підлітків.
  6. Фінансові втрати підлітків в Інтернеті, що впливає на кібервразливість.
  7. Азарт і психологічні механізми формування залежності.
  8. Рекомендації з безпечної економічної кіберсоціалізації.
Кому це буде корисно:
менеджерам освіти будь-якого рівня (заступники директорів, директори шкіл, методисти), учителям-предметникам, вихователям шкіл-інтернатів, класним керівникам, соціальним педагогам, батькам учнів, психологам.