Що таке страх
Класична психологія інтерпретує страх як особистісну емоцію (внутрішнє короткочасне почуття), сучасна психологія нерідко відносить це явище в категорію почуттів людини (внутрішнє стабільне і тривале переживання). Так чому ж справді є страх: це почуття чи емоція? Чіткого розмежування цих понять не існує. З одного боку, страх - емоція, що носить быстропроходящий характер і спрямована на мобілізацію захисних джерел людського організму. З іншого - почуття, що триває довгий час, періодично пропадающее і виникає, здатне до різних метаморфоз; воно несе явний деструктивний характер і є породженням свідомості людини.
В головному ж погляді на страх і природу його виникнення ці напрямки психологічної науки єдині: на думку психологів, страх представляє одну з базових вроджених типів реакції сокровенного людини на зовнішній світ і його подразники.
Дитячі страхи – звідки вони беруться
У середовищі лікарів, психологів і психотерапевтів існує думка, що свій перший страх дитина відчуває ще в процесі свого народження: проходячи родовими стезями дитина зазнає позамежну страх і панічний жах. Можливо, це і не так; але, з перших годин життя, немовля вже лякається різних звуків, потім незнайомих інтер’єрів, а трохи пізніше і малознайомих людей.
Малюк, тільки з’явившись на світ, вже дуже гостро відчуває свою відособленість від незнайомого навколишнього світу.
Дорослішаючи, маленький чоловічок розширює коло своїх знань; проявився інтерес до вивчення зовнішнього світу розвиває фантазію малюка і чим більше розсунути горизонти постигаемого їм світу, тим сильніше він насторожено передчуває його зловмисну підступність. «Страх - це хворобливе відчуття своєї винятковості», - помітить одного разу К. Чуковський.
Дитячі страхи
Для виявлення дитячих страхів у психології застосовують кілька найбільш часто використовуваних діагностичних методів. Але не менш важливо вміти розпізнавати їх види, щоб легше підібрати потрібні методики для їх усунення.
Вікові дитячі страхи
Цій категорії страху піддаються всі діти. Особливо явно їх переживають особистості витончено чутливі й емоційні, у цьому виявляються їх особливості психічного та особистісного становлення. Основні типові страхи дитини нескладно розподілити за основними віковими періодами.
Перші шість місяців:
§ несподіваний звук, шум, гучна мова;
§ різкі рухи оточуючих людей;
§ загроза падіння, погане утримання.
Від семи місяців до одного року:
§ гучний шум, звуки побутової техніки;
§ незнайомі люди;
§ переодягання та купання (боязнь водостоку у ванній кімнаті);
§ зміна звичного оточення (інший інтер’єр квартири, поліклініка);
§ висота і загроза падіння;
§ непередбачені обставини.
Від одного року до трьох років:
§ гучний шум, звуки побутової техніки;
§ розставання з близькими;
§ незнайомі однолітки, незнайомі люди;
§ купання (боязнь водостоку у ванній кімнаті), процес вкладання до сну (страх відключення свідомості, перші усвідомлені кошмари уві сні, несподіване пробудження);
§ травми і падіння;
§ туалет (унітаз і процес спуску води);
§ перестановка меблів;
§ різка зміна погоди (особливо гроза).
Від трьох до шести років:
§ гучний шум, звуки побутової техніки;
§ смерть (близьких людей, тварин);
§ нічні кошмари;
§ вогонь або пожежа;
§ хвороба і лікарні;
§ різка зміна погоди (особливо гроза).
Від шести до семи років:
§ гучний шум, звуки побутової техніки;
§ казкові та інші створення «потойбічної реальності (Баба-Яга, привиди, зомбі й інша «нечисть»);
§ травми, порізи;
§ втрата батьків;
§ темрява і самотність перед сном (кошмари і бачення);
§ перехід до школи;
§ фізичне покарання батьків; конфлікти чи непорозуміння з однолітками в школі.
Невротичні дитячі страхи
Невротичні страхи зароджуються в слідстві:
§ тривалих, неулаженных переживань; сильних психічних потрясінь на тлі нездорового нервового перенапруження (страх темряви та самотності);
§ незадовільною самовпевненості і заниженої самооцінки, відсутністю навичок психологічної самозахисту
§ крайня емоційна насиченість переживань;
§ тривале проходження і стабільність;
§ негативний вплив на становлення особистості та характеру;
§ ухилення від зустрічі з об’єктом страху;
§ неприйняття нового і невідомого;
§ утруднене позбавлення від страху;
§ патологічні вчинки, демонстрації (нерідко, наприклад, виявляються дивні і шокуючі ритуали).
Ситуативні та особистісні дитячі страхи
Ситуативний страх з’являється у вкрай нетиповою, шокуючою ситуації (як при нападі собак). Іноді він проявляється як наслідок нервового «інфікування» панікою в місцях масового зібрання людей, сумних очікувань в колективі, пригніченої горем сім’ї; або вражає людину, що став жертвою життєвих пригод.
Особистісний страх викликається як правило появою у несподіваній обстановці, при маловідомих обставин і обумовлюється виключно характером людини (низькою самооцінкою, недовірливістю).
«Вроджені» і «придбані» дитячі страхи
Дитячі страхи умовно можливо поділити ще на два підтипи: «вроджені» і «придбані»:
«Вроджені» страхи характерні певній віковій фазі розвитку дитини.
- З трьох річного віку в малюка несамовито розвивається фантазія, уяву, образне мислення; але він ще надзвичайно наївний, довірливий і пояснюємо. І коли дитина пережив якусь страшну життєву ситуацію без явно видимої шкоди для себе, страхи можуть проявитися через значний проміжок часу на кілька днів і навіть тижнів.
- Шести – семирічним дітям стає зрозумілим сенс смерті, вони починають реально побоюватися за своє життя і навіть не дуже страшні природні катаклізми (гроза, грім, ураган) викликають у них переляк.
«Придбані» страхи проявляються у дитини з наступних причин:
- мало місце якесь реальне подія (малюк боїться собак, оскільки його вкусили);
- відбулася «нехороша» зустріч з якимись особами;
- було допущено «залякування» у процесі виховання уваги навіяний страх;
- мали місце сімейні конфлікти (малюк боїться природи, тварин, хвороб, смерті; йому часто сняться кошмари);
- мало місце «залякування» з несподіваного джерела: ЗМІ, ТБ – програма, необережно прочитана казка.
Дитячі страхи: де закінчується норма і починається патологія?
Сучасні психологи виділяє 29 типів страху (за А. В. Захарову), які переживають діти з моменту народження і до 16-18 – річного віку. Особливу увагу при цьому приділено «переломним» віком: 3-4 роки (у хлопчиків кількість страхів знижується, у дівчаток посилюється), 6-7 років (до страхів самотності, смерті додаються «соціальні»: смерть близьких) і 11-12 років (до 16-18 років страхи поступово відступають).
Дитячі страхи зазвичай поділяють на три види: нав’язливі, маячні і надцінні:
§ До нав’язливих страхів зараховують численні «фобії»: гипсофобия (боязнь висоти), агорафобія (страх відкритого простору). Ці страхи виникають у дитини виключно у визначених випадках.
§ До маревних страхам відносять страхи, джерело яких не вдається виявити (боязнь фрукта, взуття, якихось певних речей). Ці страхи свідчать про серйозні проблеми психіки дитини. Тут вже терміново потрібна лікарська допомога.
§ Надцінні страхи - «ідеї фікс» (страх «виклику» на уроці, заїкання; боязнь «нечисті» та інших «страшилок»; жах при візиті до лікаря). Саме з цією категорією страхів (90 % всіх випадків звернень) і працюють в основному психологи.
Дитячі страхи і програми їх корекції
Для корекції страхів у дітей дошкільного віку найбільш результативними вважаються програми:
§ арт-терапії;
§ читання дитячої літератури, перегляд дитячих телепрограм і фільмів;
§ ароматерапія;
§ природотерапия;
Арт-терапія покликана через розвиток художнього світобачення (малювання, аплікації, ігри в пісочниці, захоплення музикою) привести несвідоме у взаємодію з свідомістю і тим відновити єдність почуттів, емоцій і відчуттів малюка.
Корекція казкою, переглядом дитячих телепрограм і фільмів допомагає дітям зрозуміти різноманітність і складність життя; дитина поступово розуміє, що в світі є несправедливість, обман, біль, жорстокість, але є і любов, дружба, вірність і немає приводу для зневіри. Метод корисний і тим, що у батьків з’являється можливість аналізу, побаченого і прочитаного, але нехай малюк сам робить висновки.
Ароматерапія – модна і дієва методика. Рослинні ефірні масла впливають на біохіміку організму дитини. Забути про нічні страхи допоможе: Мирра з Петит грейн; від збудження, примхливості і злоби – Іланг-іланг з Валеріаною. Ароматів на сьогоднішній день безліч, але підбирати і користуватися ними треба обережно.
Природотерапия привчає малюка до уважного і глибокого розуміння природи: спів пташок, запах квітів, плескіт води дуже важливі для морального здоров’я малюка. У дорослих з’являється привід довірчого міркування про побачене – так дитина буде вчитися спостерігати, оцінювати і ділитися думкою.
Сприймайте страхи дитини природно. Якщо вони не сильні і не периодичны, просто «перемикайте» дитини на цікаве заняття. Головне, щоб малюк відчув впевненість, підтримку, розуміння й батьківську любов.
На завершення
Подолання страхів у малюка - довгий і нелегкий процес, що вимагає від батьків теплого участі і знання суті того, що відбувається. Має не просто «наглядати» за дитиною, а буквально жити з нею одним життям, проникаючи в його потаємний світ; і одночасно з цим, з «холодною головою», прораховувати – не проявляється при цьому безмежна опіка, або, навпаки, підвищена вимогливість.
Дитина не винен у тому, що боїться. Для нього така реакція на новий непізнаний світ природна; але ця реакція свідчить і про певне недовіру малюка до батьків. Це завжди потрібно враховувати і допомагати дитині знаходити оптимальні варіанти для вибудовування довірчих взаємин.
Не намагайтеся захистити дитину від усіх життєвих перешкод - у підсумку він втратить зв’язок з цим світом, втратить самостійність і здатність до адаптації. Але не сприймайте страхи як дитячу слабкість і боягузтво – дитина замкнеться в собі, переляк сховається в підсвідомості і надалі виявитися в ситуації стресу.
Дитячі страхи в юності вимагають не менш пильного батьківського спостереження. Тоді можливо в свій час не допустити гіпертрофованих страхів дитини при переході в підлітковий вік і, навпаки, сприяти розширенню його потенціалу. Батьки повинні усвідомлювати: страх можна перемогти до кінця - боязнь є доля людини, його особистісний тягар. «Якщо хочеш нічого не боятися, пам’ятай, що боятися можна всього», - попереджає Сенека. І лише майстерна корекція страху у дітей, що враховує першопричину переляку, може допомогти дитині в майбутньому правильно перерозподілити свої душевні ресурси так, щоб прийдешні страхи ставали б стимулом до внутрішнього саморозвитку, а не провокували неждані фобії.
ВИСНОВОК
Висновок полягає в тому,що страхи дітей не дуже відрізняються. В кожної дитини є свої страхи, які можуть з’явитися з різних причин. Діти часто плутають страх з відразою, помилково називаючи відразу страхом. Страхи можуть як з’явитися так і зникнути. Діти чутливі, щирі натури, вони не мають злості, заздрості, доброти, співчутливості при народженні.. Діти як глина, що зліпиш то і вийде, тому ліпіть майстерно та акуратно і ставтеся до них з більшим розумінням, адже в такому віці формується свідомість майбутньої людини, яка певною мірою залежіть і від вашого виховання.
Вправи, спрямовані на зниження у дітей агресивності і страхів
З чотирьох років
1. «Прожени Бабу Ягу-»
Мета: сприяти символічного знищення страхів дітей; допомогти дітям проявити їх агресію в конструктивних цілях.
Дитину просять уявити, що в стілець залізла Баба-Яга, треба обов'язково прогнати її звідти. Вона дуже боїться гучних криків і шумів. Дитині пропонується прогнати Бабу Ягу, для цього треба покричати і постукати по стільцю порожніми пластмасовими пляшками.
2. «Цирк»
Мета: сприяти зниженню у дітей надконтролю за проявом гніву.
Ведучий зображує дресирувальника, а діти - дресированих собачок, коней, потім - тигрів. Тварини не завжди слухаються дресирувальника, а тигри навіть ричать на нього. Вони не хочуть слухатися дресирувальника, але він змушує їх робити це.
Потім діти і дорослий міняються ролями, роль дресирувальника вони виконують по черзі.
З п'яти років
3. «Конкурс художників»
Мета: руйнувати стереотипне сприйняття агресивних персонажів казок і фільмів.
Ведучий заздалегідь готує чорно-білі малюнки якогось казкового агресивного персонажа. Дітям пропонується пограти в художників, які зможуть зробити цей малюнок добрим. Всім дітям даються заздалегідь підготовлені малюнки, до яких вони мають домальовувати «добрі деталі»: пухнастий хвіст, яскравий капелюшок, красиві іграшки і т. п.
При цьому можна влаштувати конкурс - чий персонаж виглядає добрішим за всіх?
4. «Чому побилися хлопчики»
Мета: розвивати у дітей рефлексію (здатність аналізувати причини і наслідки) своєї агресивної поведінки.
Ведучий заздалегідь готує малюнок, на якому зображені хлопчики, що б'ються. Показує цей малюнок і пропонує придумати, чому хлопці побилися, чим закінчиться бійка, чи будуть вони шкодувати про те, що побилися, і як можна було б вчинити по-іншому.
На наступних заняттях можна розглядати інші аналогічні малюнки, задаючи ті ж питання.
5. «Я можу захистити ...»
Мета: формувати у дітей здатність використовувати агресивні дії в соціально бажаних цілях.
Діти і ведучий перекидаються м'ячиком. Той, у кого в руках м'ячик, закінчує фразу «Я можу захистити ...». Якщо діти досить дорослі, можна використовувати фразу «Я можу захистити..., тому що ...».
6. «Три подвига Андрія»
Мета: формувати у дітей здатність використовувати агресивні дії в соціально бажаних цілях.
Вправу можна виконувати індивідуально або в групі, в якій одна дитина на час стає основною діючою особою, а інші спостерігають за подіями.
Ведучий розповідає історію про хлопчика Андрія, який часто бився. Одного разу він побився на вулиці з незнайомим хлопчиком і побив його. Але виявилося, що це був не хлопчик, а чарівник. Він розсердився на Андрія і закинув його на фантастичну планету. Вибратися звідти додому Андрій зможе тільки тоді, коли зробить три подвига, дуже важких і небезпечних. Далі діти разом з ведучим придумують і розігрують ці подвиги, наприклад, як Андрій врятував місто від величезного злого дракона або врятував маленьку дівчинку від нещадного бандита. Інші діти при цьому відіграють супутні ролі, наприклад, ролі дракона, замку, в якому він жив, дерев в дрімучому лісі по дорозі до замку і т. п. Кожен подвиг може розігруватися на окремому занятті.
7. «Я не впаду»
Мета: формувати у дітей довіру до оточуючих.
На підлозі вихователь розкладає канат (товсту мотузку) близько двометрової довжини, так, щоб вийшла якась хитромудра фігура. Одна дитина знімає взуття і становиться на край каната двома ногами (п'яточка однієї ноги торкається пальців іншої). Їй зав'язують очі. Потім дорослий, підстраховує дитину, дає команди, сприяючі його пересуванню по канату («крок уперед», «крок вліво», «крок вправо» і т.і.). Дитині необхідно, не зійшовши з каната, пройти його весь - з початку до кінця. Це вправу виконують по черзі всі діти.
Вправу можна повторювати кілька разів, поступово ускладнювати траєкторію шляху - починати з простих фігур з каната, потім ускладнювати їх.
8. «Мишарік»
Мета: надати дітям можливість відреагувати на свої агресивні почуття; формувати у дітей довіру до оточуючих.
Ведучий розповідає дітям казку і при цьому робить одному з них масаж. Дитина лягає на матрацик (можна на учительський стіл), а дорослий розповідає казку, руками зображуючи дії персонажів на спині дитини. «Жив-був маленький мишарік, от якось раз вирішив він оселитися на спині у (Каті, Вані ...) біля шиї (ведучий бігає пальцями по спині дитини, потім" лягає спати" біля його шиї). Але хитрий заєць вирішив з'їсти мишаріка, він прискакав на спину до (Каті, Вані ...) (пальці ведучого скачуть по спині дитини). Знайшов заєць мишаріка і давай його зубами хапати (ведучий пощипує спину дитини). Але мишарік розсердився і з'їв зайця (провідний захоплює зайця своєю долонею) ». Далі на спину дитини приходять олень, вовк, ведмідь, слон. Ведучий розігрує на спині дитини бої цих тварин з мишаріком. Всякий раз мишарік здобуває перемогу. Потім ведучий говорить, що від такої кількості з'їденого у мишаріка захворів живіт, він йде в туалет (ведучий на деякий час стискує свою руку в кулак і притискає його до спини дитини), а потім знову весело гуляє по спині дитини (ведучий бігає пальцями по спині дитини).
9. «Півнячий бій»
Мета: стимулювати прояв агресії у дітей зі страхами, афективна стимуляція дитини.
Діти зі страхами часто мають труднощі у прояві агресії, тому їм буде корисна наступна вправа.
Двоє дітей - півники, - стрибаючи на одній нозі, б'ються подушками. При цьому вони намагаються зробити так, щоб суперник наступив другою ногою на підлогу, що означає його програш.
10. «Конкурс "боюсек "»
Мета: надати дітям можливість актуалізувати свій страх і поговорити про нього.
Діти швидко передають один одному м'ячик. Отримав його повинен назвати той чи інший страх людини, наприклад, боязнь темряви, боязнь одному залишатися вдома, боязнь вампірів і т. п. Виглядає це так: дитина, яка отримує м'яч, називає який-небудь страх, наприклад: «Діти бояться залишатися одні», після чого передає м'яч іншій дитині. Той каже свою фразу, наприклад: «Діти бояться спати самі», і передає м'яч наступному і т.і. Повторюватися не можна. Хто не може швидко придумати страх, вибуває з гри. В кінці визначається переможець конкурсу - це дитина, яка назве якомога більше «боюсек».
11. «Чужі малюнки»
Мета: надати дітям можливість обговорити свої і чужі страхи.
Дітям показують намальовані іншими дітьми «страхи». Дивлячись на ці малюнки, діти повинні розповісти, чого, на їхню думку, боялися автори малюнків і як їм можна було б допомогти.
12. «Закінчи пропозицію»
Мета: надати дітям можливість актуалізувати свій страх і поговорити про нього.
Дітям пропонується по черзі закінчити речення: «Діти зазвичай бояться ...» «Дорослі зазвичай бояться ...» «Мами зазвичай бояться ...» «Учителя (вихователі) зазвичай бояться ...» При обговоренні робиться висновок про те, що іноді страх відчувають всі люди і це зовсім не соромно. Причому часто буває так, що деякі страхи з віком зникають, наприклад, жоден дорослий вже не боїться залишатися один вдома, а підлітки навіть люблять бути одні і закривають двері своєї кімнати.
13. «Дуже страшне»
Мета: надати дітям можливість актуалізувати свій страх і поговорити про нього.
Кожному з дітей пропонується намалювати малюнок на тему «Щось дуже страшне», а потім розповісти про нього.
14. «Перетворилися на іграшку»
Мета: надати дітям можливість проявити дійсні почуття.
Кожна дитина вибирає з купи маленьких пластмасових іграшок, що зображують агресивних персонажів, ту, в яку він хотів чи міг би перетворитися. Потім від імені цієї іграшки становить розповідь. Зрозуміло, що в оповіданні присутні власні конфлікти і бажання.
15. «Книга моїх подвигів»
Мета: сприяти підвищенню самооцінки дітей.
Спочатку ведучий разом з дітьми придумує історію про те, як дитина робить подвиг – перемагає яку-небудь злу істоту. Потім ведучий разом з одним з дітей розігрує цю ситуацію, інші діти спостерігають за тим, як це відбувається. Після цього кожна дитина придумує і малює «свій власний подвиг». Після того як малюнки готові, діти показують їх групі і розповідають про них.
16. «Одягни страшилку»
Мета: дати дітям можливість попрацювати з предметом свого страху.
Ведучий заздалегідь готує чорно-білі малюнки якогось страшного персонажа: Баби Яги, привиди і т. п. Кожна дитина отримує екземпляр малюнка. Він повинен «одягнути його» за допомогою пластиліну. Дитина вибирає пластилін потрібного йому кольору, відриває маленькі шматочки і розмазує їх усередині контуру страшилки. Коли діти «одягнуть» свої страшилки, вони розповідають про них групі. Ведучий стимулює розповіді своїми питаннями. Наприклад: що цей персонаж любить і не любить, кого боїться, хто боїться його? І т. п.
17. «Домалюй страшного»
Мета: допомогти дітям у прояві почуттів по відношенню до предмету страху.
Ведучий заздалегідь готує незавершені чорно-білі малюнки страшного персонажа: скелета, привида і т. п. На занятті він роздає ці малюнки дітям і просить домалювати їх. Потім діти показують свої малюнки і розповідають історії про них.
З шести років
18. «Школа Лякання»
Мета: надати дітям можливість актуалізувати почуття страху і відреагувати свої агресивні почуття; розвивати у дітей рефлексію агресивної поведінки та навчати їх контролювати свої дії в загрозливих ситуаціях.
Дорослий пропонує дітям поступити в незвичайну школу - школу Лякання. На уроках в цій школі учні навчаються лякати один одного різними способами.
Урок 1. «Злякався різними способами»
Діти повинні придумати різні способи того, як можна вико ¬ лякати людину (дорослий їх записує). Якщо дітям складно словесно виразити запропоновані варіанти, дорослий допомагає їм. Як правило, діти можуть говорити, що людину можливо налякати криком, гучним стуком, страшними словами, страшним сміхом, страшним обличчям або картинкою.
Після цього дорослий видає одному з дітей завдання налякати інших тим чи іншим способом зі складеного раніше списку. За кожне виконане завдання в спеціальному щоденнику ставляться плюси. При цьому дорослий звертає увагу до кожної дитини на те, щоб він суворо дотримувався запропонованим завданням, наприклад: «Налякати тільки обличчям, але мовчки», або «... тільки криком, але не змінюючи вираз обличчя». Можна запропонувати дитині підійти до дзеркала і переконатися в тому, що страшний крик або страшні слова («Я тебе з'їм» і т. і.) Не супроводжуються змінами міміки. У цьому випадку дитина вчиться усвідомити і контролювати свої дії.
В кінці уроку ведучий домовляється з дітьми, що все «отримане» в цій незвичайній школі повинно залишитися таємницею, щоб ніхто з дітей про це не дізнався. Це необхідно для того, щоб діти не почали застосовувати «отримані знання» на практиці в класі або в групі дитячого саду.
Природно, заняття повинне закінчуватися розслабленням дітей. Можна запропонувати їм зручно влаштуватися в кріслах, закрити очі і послухати звуки в кімнаті, в коридорі, на вулиці. При цьому ведучий сам закриває очі, слухає звуки і деякі тихесенько називає, щоб привернути до них увагу дітей.
Урок 2. «Малюнок чогось дуже страшного»
Дітям пропонується намалювати щось «... таке страшне, чого можна злякатися». Потім один або кілька малюнків «пожвавлюються» або інсценуються для того, щоб дати дітям можливість відкрито проявити почуття страху.
Урок З. «Страшна маска»
Кожній дитині пропонується, використовуючи маленькі шматочки пластиліну, зробити на папері маску якогось страшного персонажу. При цьому дорослий стежить за тим, щоб шматочки ретельно розмазувалися по папері, і за допомогою питань «Де він живе? Що він любить ». І т. п. спонукає дитину розповідати про свого персонажа. Особлива увага приділяється тому, щоб дитина ретельно зобразила очі, по можливості описати словами погляд персонажа. Дуже важливо, щоб у масці були присутні засоби прояву агресії (ікла,зуби, отруйна слина, роги і т. п.), а також свідоцтва її прояви (наприклад, кров). Після того як маска буде готова, дитина вирізує, а потім приміряє її і розглядає себе у дзеркалі. Можна запропонувати йому побути в ролі цього персонажу, вимовити якісь страшні звуки, полякати когось. Потім маску надягає ведучий або інший учасник і лякає дитину, який повинен показати переляк як можна разючіші.
Урок 4. «Страшна рука»
Пропонується тим же способом, що і на попередньому уроці, за допомогою пластиліну зобразити на папері руку страшного персонажа. Для цього кожна дитина спочатку обводить свою руку, потім обмазує її пластиліном так, щоб вона стала «дуже-дуже страшною». Потім можна запропонувати бажаючим скласти розповідь, де головним героєм була б створена ними страшна рука.
Урок 5. «Страшний малюнок на підлозі»
Для виконання цієї вправи необхідний шматок шпалер або паперу по росту дитини. Вправу можна виконувати індивідуально або в групі, в якій одна дитина на час стає основною дійовою особою, а інші спостерігають за подіями.
Ведучий пропонує цій дитині намалювати портрет якого-небудь страшного казкового персонажу в повний зріст. Для цього на підлогу кладеться шматок шпалери або паперу, дитина на нього лягає, а дорослий обводить контури його тіла. Потім сама дитина, інші учасники і дорослий разом розфарбовують отриманий контур так, щоб він був схожий на обраний дитиною образ. Якщо на попередніх заняттях дитина малювала страшну маску, можна відразу ж покласти її на контур тіла. Виходить дуже страшний портрет дуже страшного героя.
Урок 6. «Страшний ляльковий театр»
Також, як і попередню, цю вправу можна виконувати індивідуально або в групі, в якій одна дитина на час стає основною дійовою особою, а решта спостерігають за подіями.
На цьому занятті дитина спочатку вирізає по контуру фігуру дуже страшного казкового героя. Потім йому пропонується влаштувати ляльковий театр.
Два складених разом стільця закривають шматком тканини (краще чорною). Це - ширма, зверху кладуть вирізану фігуру. Дорослий і інші діти, виконуючі роль глядачів, хлопають, як перед початком вистави. Дитина сідає навпочіпки за ширму і складає розповідь від імені цього казкового героя - розповідає про те, де він жив раніше, що він любить зараз, і т. п.
Потім дорослий і дитина міняються ролями. Дитина стає глядачем, а дорослий - страшним персонажем. При цьому дорослий видозмінює розповідь дитини: його персонаж раніше був нормальним хорошою людиною, але його зачарувала зла відьма. Тепер же він хоч і звершує злі справи, але йому сумно і самотньо. Він просить глядачів розчаклувати його. Дитина розчаровує страшного героя, а потім знову йде за ширму і складає свою розповідь, по можливості схожий на розповідь дорослого. Дорослий «розчаровує» його і пропонує їй в майбутньому захищати дітей і дорослих від таких же зачарованих героїв.
Фактично вся процедура являє собою серію вправ. Вони можуть виконуватися послідовно або ж в довільному порядку, в індивідуальній роботі або в групі. В останньому випадку інші учасники «працюють» на одну дитину, хоча й самі отримують при цьому позитивний досвід.
19. «Планети»
Мета: надати дітям можливість відреагувати агресивні почуття і сприяти розвитку у них навички самоконтролю.
Дітям пропонується подорож по різних планет, які вони повинні придумати самі. Дорослий розкладає на столі вирізані з паперу круги різного розміру - планети - і просить дітей придумати їм назви і уявити собі людей, які на цих планетах будуть жити. Далі діти разом із дорослим подорожують по планетам, взаємодіють з істотами, які їх населяють. Кожен з дітей є господарем однієї планети. Він визначає характер її мешканців, основні конфлікти на планеті і т. п. Коли всі діти «прибувають» на його планету, він грає роль місцевих жителів, які або вступають в контакт з гостями, або конфліктують з ними, до прикладу, змушуючи весь час вчитися або працювати, і т.п.
20. «Маленькі чоловічки»
Мета: сприяти зниженню у дітей надконтроля за проявом гніву.
Для проведення вправи ведучий заздалегідь готує вирізаних із щільного паперу маленьких чоловічків: чоловіка та жінку. Дітям пропонується розфарбувати їх, придумати їм ім'я, а потім розіграти яку-небудь історію, в якій би були присутні злі люди.
21. «Малювання шматочками»
Мета: надати дітям можливість прояву реальних почуттів.
Це вправа корисна дітям з деструктивною агресивністю, що бере свій початок у ранньому віці (від року до трьох років). Такі діти люблять будь-які процеси руйнування - рвати, ламати, різати і т. п. У той же час вони можуть відчувати труднощі в малюванні через страх зробити помилку. Їм буде корисна наступна вправа.
Дітям пропонується спочатку розрізати аркуші кольорового паперу на дрібні шматочки, а потім зробити з них будь-яку аплікацію на чистому аркуші. Після цього можна скласти розповідь по виконаній аплікації.
22. «Будинок жахів»
Мета: надати дитині можливість для актуалізації свого страху.
Дітям пропонується уявити та намалювати Будинок жахів і його мешканців. Потім діти по черзі показують групі свої малюнки. Вибирається один найстрашніший Будинок жахів, цей малюнок «пожвавлюється». Мається на увазі, що з одного або декількох учасників дитина - автор малюнка, «будує» Будинок жахів. Решта грають ролі його мешканців і за завданням автора малюнку виконують ті чи інші дії.
23. «Лабіринт страхів»
Мета: надати дитині можливість для актуалізації свого страху.
Дітям дається малюнок, на якому зображений порожній лабіринт. Пропонується «заселити» його страшними персонажами. Після виконання завдання діти показують роботи групі, розповідають про них. Ведучий намагається зробити так, щоб роботи викликали неагресивний сміх дітей.
24. «Перукарня»
Мета: знизити ступінь страху через додання об'єктам страху невластивих їм, незвичних характеристик.
Ведучий просить дітей закрити очі і уявити собі яку-небудь страшну істоту, яку зазвичай бояться всі діти. Потім вони малюють те, що представили. Після цього дорослий розповість, що це за істота - дівчина, яка збирається вийти заміж. Тому їй необхідно відвідати перукарню, де їй зроблять красиву зачіску. Дитина виступає в ролі перукаря, а потім візажиста, тобто малює їй гарну зачіску, підфарбовує очі, надягає сережки і т. п. Якщо це істота чоловічої статі, то можна зробити гарну стрижку, намалювати модну краватку, піджак і т. п.
25. «Страшна казка по колу»
Мета: допомогти дітям довести страх до гротеску.
Діти за допомогою ведучого, по черзі додаючи кожний по 1-2 пропозиції, складають страшну казку. Казка повинна «нагромадити» так багато страшного, щоб звернути страшний зміст в смішну протилежність.
Наприклад:
«Альоша по дорозі в школу побачив собаку. Вона виявилася громадною. Вона була до того ж дуже голодна. Альоша дуже злякався. Собака з вишкіреною пащею кинулася до Альоші. Альоші нікуди було сховатися. Він зняв рюкзак і став туди залазити, щоб сховатися від собаки. Собака почала страшно гавкати. Альоші від страху захотілося в туалет. Потім він почав голосно кричати: "Допоможіть"
Собака злякалася його і втекла. Виявляється, вона почуяла запах бутерброда з Альошин рюкзака і чекала, що він пригостить її.
26. «Лікарня»
Мета: викликати в дітей співпереживання об'єктам страху.
Дітей просять закрити очі і уявити яку-небудь страшну істоту, якоу зазвичай бояться всі діти. Після цього пропонують намалювати того, кого вони представили. Потім дорослий повідомляє, що у страшної істоти дуже болять зуби, розпухла щока. Кожній дитині потрібно намалювати на його обличчі страждання (сльози, пов'язку і т. П.). Потім дорослий розповідає, що ця істота дуже боїться йти до лікаря, вона, так само як і діти, не любить лікувати зуби. Дитині потрібно перетворитися на доброго і уважного лікаря, якого ніхто не боїться, і «вилікувати» цю страшну істоту - намалювати її заново, але вже веселим і щасливим.
З семи років
27. «Азбука страхів»
Мета: знизити рівень страху через ідентифікацію з його об'єктами.
Дітям пропонується намалювати різних страшних персонажів з казок та фільмів і розташувати їх в алфавітному порядку, наприклад: Б - Баба-Яга, Г-Гінгема, Д - Дракула і т. п. Потім кожна дитина може скласти свою книжечку, назвавши її «Азбука страхів». Робота зазвичай проводиться на декількох заняттях. На кожному занятті, закінчивши малюнок, діти по черзі перетворюються на своїх персонажів і лякають один одного. Тим самим дитина ідентифікується з об'єктами своїх страхів.
Джерело:
