Каждая эмоция человека имеет определенный вкус

Оказывается, что каждая эмоция обладает определенным вкусом или ароматом, а потому, употребляя в пищу определённые продукты, можно сильно влиять на свое психо-эмоциональное состояние. 

Вкус пищи - это эмоции

Современные медики заметили, что психологические факторы настолько сильны, что они часто доминируют при лечении над физиологическими факторами. Также замечено, что вкусовые потребности человека зависят и определяются его психическим и эмоциональным состоянием, а не от разумной целесообразности. А это связано с тем, что пища является источником не только питательных веществ для физического организма человека, но и формирует его эмоциональный потенциал психики. Проще говоря — даёт силу эмоциям. 

Согласно аюрведе, существует 6 вкусов: 

• сладкий 
• кислый
• соленый 
• горький 
• терпкий
• вяжущий

И если все эти вкусы присутствуют в сбалансированном состоянии, тогда пища дарит человеку здоровье и счастье. Если же нарушается эта гармония, что часто зависит от недостатков характера и поведения, то приходят болезни. 

Так, например, пребывая в состоянии лени, человек хочет сладкого вкуса. Сладкий вкус полезен, но от его избытка, т.е. избытка сахара в организме снижаются защитные силы, нарушается обмен веществ и функции печени, поджелудочной железы, мелких сосудов, страдает зрение. Замечено, что много сладкого, особенно вечером, потребляют те, кто старается не решать свои проблемы. 

Испытывая горе, человек неосознанно стремится разнообразить свой рацион такими горькими продуктами как: горчица, ржаной хлеб, кофе. В результате появляются большая вероятность появления хронических инфекций, заболеваний крови и костной системы. 

Пессимистичный, обидчивый человек постоянно стремится кушать кислое. А кислое в чрезмерном количестве наносит вред сердцу, легким, желудку, кишечнику, суставам, нарушает внутреннюю среду организма. 

Суетливый, напряженный человек просто обожает солёную пищу. Он настолько её любит, что готов есть даже сладости с солью. А излишне соленое является врагом сосудов всего организма, бронхов, почек, суставов. 

Упрямые, напористые, безудержные люди любят чрезмерно терпкое. Такая пища приводит к заболеваниям гормональных органов, бронхов, позвоночника, суставов, костей. 

Пристрастие к острой пище испытывают гневливые, излишне темпераментные люди, в результате чего возникают воспалительные процессы в печени, поджелудочной железе, желудке, сердце, половых органах. 

Потребность в жареной пище у человека возникает при наличии в характере грубости, ощущении усталости и отвращении к труду. А это ведет к перегрузке сосудов мозга, печени, желудка, нарушаются гормональные и иммунные функции. 

Жадные люди любят излишне жирное, которое ведет к заболеваниям желудка, печени, костной системы, нарушению обмена веществ. 

Вкус пищи и стресс

Люди, которые находятся в постоянном психическом напряжении, не умеют отвлекаться от проблем, предпочитают тонизировать организм чаем, кофе, зверобоем, душицей. 

Пребывая в таком состоянии, человек, как правило, начинает курить, употреблять алкоголь и другие средства отравления.  

Так или иначе, но на физиологическом уровне результат таких привычек — поражение сосудов мозга, сердца, почек, печени. Более того, снижаются функции половых желез и начинает страдает система кровообращения. 

Раздражительные, упрямые, жадные, суетливые люди любят много есть, торопятся во время еды - появляется лишний вес, нарушения артериального давления, гормональные расстройства, нарушения в позвоночнике, снижаются защитные силы организма. 

Пища и современный мир  

При черствости, жадности, плохом отношении к людям, жестокости, излишней привязанности к вещам появляется тяга к мясному. А жестокость и прямолинейность вызывает огромную потребность в продуктах из рыбы. Как итог — пессимизм, постоянная раздражительность, злокачественные опухоли, несчастные случаи. 

Кроме того, эти мясо и рыба требуют много энергии для переваривания, что в результате ведёт к ослаблению всех других функций организма, в том числе и естественное стремление к самоизлечению. Болезни переходят в хроническое течение. 

Итак, какие же эмоции связаны с пищей. Подведем небольшой итог: 

• скорбь — горькие эмоции, 
• страх — обладает вяжущим характером.  

Эти две эмоции усугубляют психо-энергетические потоки в организме человека, называемые в аюрведе «вата».

• зависть — кислая эмоция, 
• гнев — едкая эмоция. 

Эти две эмоции усугубляют «питу». 

• желание и страсть — сладкие эмоции, 
• жадность — соленая эмоция.

Эти две усиливают капху. 

Человек, увлеченный любимым делом, доброжелательно относящийся к людям, не склонен к извращениям своих вкусовых качеств, и тем самым, увеличивает возможность быть здоровым и счастливым. 

Таким образом, потакая своим отрицательным чертам характера, мы приобретаем нарушения гармоничных вкусовых ощущений, что, в свою очередь, заставляет принимать в пищу мясные, рыбные продукты, жареное, чай, какао, кофе. Чрезмерно - сладкое, -кислое, -соленое, -терпкое, -горькое, -жирное, -острое. 

А при неправильном питании развиваются болезни. Вот так работает механизм наказания человека за негативные качества характера. 

Поэтому питайтесь гармонично и сбалансированно, исключите из своего рациона мясо, рыбу, кофе, и другие интонсиканты,  уменьшите количество жареного, и тогда вы поможете своему организму избавиться от многих заболеваний, а для самого себя — приобрести хорошие качества характера, которые приносят в судьбу широкие белые полосы.

Прекратите «ломать» своих детей

Папы, прекратите «ломать» своих детей. Пожалуйста

Я остро почувствовал необходимость написать об этом после того, что увидел сегодня в магазине. Прошу заранее меня простить за тон статьи, но по-другому просто не могу – меня переполняют отчаяние и злость. Пожалуйста, прочтите статью до конца – я знаю, она довольно объемная, но об этом нужно сказать и этим нужно поделиться.

Сегодня, когда я с сыном стоял в очереди в магазине, я увидел перед нами отца с мальчиком лет шести. Малыш очень робко спросил отца, можно ли будет купить мороженое по пути домой. Отец свысока глянул на него и рявкнул, чтобы тот не отвлекал его, стал у стены и помалкивал. Мальчик сразу сник и вжался в стену.

Наша очередь немного продвинулась, поэтому мальчик снова подошёл к отцу, тихонько напевая какую-то детскую песенку. Кажется, он уже и позабыл о той вспышке гнева, которая несколько минут назад обрушилась на него. Но отец повернулся и выругал мальчика за шум. Мальчик шарахнулся от него и снова вжался в стену.

Я даже растерялся. Как этот человек не мог видеть того, что видел я? Как он не мог видеть это чудесное создание в своей тени? Почему он, не задумываясь ни на минуту, «выбивает» всё счастье из собственного ребёнка? Почему он не ценит то краткое время, когда может быть всем для своего сына?

Нас осталось трое перед кассой, и мальчик снова отошел от стены и подошел к отцу. Отец резко вышел из очереди, схватил его руками за плечи и сжал так, что ребенок сморщился от боли: «Если я услышу ещё один звук или ты отойдешь от стены – дома получишь!» Мальчик снова прилип к стене и больше не шевелился. Не издал ни звука. Его красивое детское лицо вдруг потускнело и перестало выражать эмоции. Он был сломлен. Отец не хотел возиться с ним, и сломать ребенка – простейший способ «воспитания».

А потом мы удивляемся, почему дети вырастают «сломанными».

Буду резок. Многие люди видят, как я общаюсь с сыном и поют мне дифирамбы за то, что я люблю сына больше, чем другие отцы любят своих детей. Черт побери! Этого я не понимаю и, наверное, никогда не пойму. Любить сына, воспитывать сына, играть с сыном – это задачи, с которыми могут справиться не только супер-отцы. Это под силу любому отцу. Всегда. Без исключений. Во мне нет ничего особенного. Я – отец, который любит своего ребёнка и сделает всё для его благополучия, безопасности и здоровья. Я скорее получу лопатой по лицу или молотком по пальцу, чем унижу или «поставлю на место» своего сына.

Я далеко не идеальный отец. Но, чёрт побери, достаточно хорош, чтобы дать своему сыну понять, что при любых жизненных трудностях он может чувствовать себя на высоте. Почему? Потому что осознаю, какое влияние оказывает отец на жизнь ребёнка и его уровень уверенности в себе. Я понимаю, что всё, что я когда-либо сделаю или скажу своему сыну, будет впитано им как губкой – на пользу или во вред. Не понимаю я только одного – как это не осознают другие отцы?!

Отцы! Озаряются ли ваши лица, когда вы видите ребёнка по утрам или возвращаетесь с работы? Вы понимаете, что моральные ценности ваших детей строятся исключительно на том, что именно они видят на ваших лицах?

Понимаете ли вы, что ребёнок считает себя таким, каким вы его обозвали? Что люди очень часто начинают соответствовать налепленным на них ярлыкам? Как часто вы говорите ребёнку: «Это самая глупая вещь, которую можно придумать», «Это самый нелепый поступок, который можно совершить»? Вы верите в то, что ваш ребёнок – идиот? Потому что он уже поверил. Браво! Задумайтесь над этим.

Отцы! Неужели вы думаете, что кто-то поверит в то, что вы не можете отойти на 20 минут от компьютера или телевизора, чтобы поиграть с ребёнком? Неужели вы не осознаете, что уровень доверия детей к родителям будет всецело зависеть от того, играют ли они с ними и насколько они вовлечены в процесс игры? Осознаёте ли вы вред, причиняемый детям, когда не играете с ними каждый день?

Вы считаете, что кто-то купится на эту глупую и дешёвую отговорку о том, что гнев иногда или даже часто необходим в процессе воспитания? Вы понимаете, что гнев практически всегда – эмоция людей, которые хотят контролировать других, но не в состоянии контролировать себя сами? Вы знаете, что существуют потрясающие книги и целые курсы, способные научить вас большему? И самое главное – замечаете ли вы, как быстро ребёнок ломается или выходит из повиновения, когда семьёй правит гнев?

Вы настолько очерствели и перестали чувствовать детскую душу, что даже не чувствуете себя подавленным, когда они вздрагивают или съёживаются в вашем присутствии? Действительно ли это – единственное, что вы хотите от них? Чтобы они беспрекословно подчинялись вам и боялись вас?

Папы! Разве вы не осознаёте силу прикосновений? Вы не понимаете, какая связь возникает, когда вы гладите ребенка по спине или животу, укладывая спать? Проснитесь, папы! Эти неповторимые драгоценные души доверены вашей заботе и очень тонко всё чувствуют. Всё, что вы им скажете или не скажете, отобразится на их способностях, успехе и счастье в дальнейшей жизни.

Неужели вы не понимаете, что дети будут делать ошибки, много ошибок? Разве вы не осознаёте вред, который причиняете, тыча раз за разом носом вашего ребенка в его проступок или неудачу? Вы хоть представляете, как легко унизить ребёнка? Приблизительно так же, как сказать «Что ты наделал, дурак!?» или «Идиот, сколько можно тебе повторять…»

Позвольте спросить: вам приходилось смотреть в опухшие от слёз глаза родителей, чей ребёнок только что умер?

Мне приходилось.

Вы когда-нибудь рыдали на похоронах ребёнка?

Я рыдал.

Вы когда-нибудь притрагивались к деревянному ящику, внутри которого был ребёнок? Ребёнок, чьего смеха вы больше никогда не услышите?

Я притрагивался.

И молю Бога, чтобы больше никому не приходилось этого делать.

Папы! Пришло время сказать детям, что вы любите их. И говорить это постоянно. Пришло время радоваться их 20 тысячам вопросов в день и их неспособности делать всё так быстро, как нам этого хотелось бы. Их выражениям лиц и неправильно произнесённым словам. Время радоваться всему, чем являются наши дети…

Пришло время спросить себя: «Что я могу сделать, чтобы быть хорошим отцом?» Расставьте приоритеты. И по-настоящему станьте им.

Самое время на своём примере показать сыновьям, как следует обращаться с женщиной, а дочери показать, какого обращения ей следует ожидать от мужчины. Время проявить великодушие, сострадание и сочувствие. Самое время на своём примере, а не на словах, показать детям, что такое здоровый образ жизни, гендерные роли, правильные социальные нормы. Пора понять, что ярлыки вроде «пацанка» для девочек или «что ты как баба» для мальчиков – это ненормально. У детей есть свои мнения и предпочтения и не нужно навязывать им стереотипы.

Отцы! Говорите мягче со своими сыновьями. Говорите спокойнее со своими дочерьми. Что вы желаете для своего ребёнка? Чтобы у него в школе не было ни друзей, ни уважения к себе самому? Или чтобы его выбрали президентом класса и он чувствовал, что достоин большего? Разве мы не видим, что дать детям понять это – в нашей власти? Неужели мы не осознаём, что можем дать нашим детям инструменты по социальному выживанию?

И разве мы не видим, какое влияние оказываем на детей, когда говорим, что верим в одно, а делаем другое? Когда так мало помогаем детям определиться с их выбором, открыто делиться своей точкой зрения и жить согласно собственным принципам? Не нам указывать детям, что думать. Но мы можем помочь им мыслить правильно. И если мы сделаем это, можем больше не беспокоиться о том, что они выберут для себя и насколько решительно будут отстаивать свой выбор. Человек верен своим убеждениями всю жизнь, а убеждениям другого – только до тех пор, пока не обожжется.

Чёрт возьми, папы! У каждого ребёнка есть врождённое право попросить мороженое и не быть за это униженным. У каждого ребёнка есть врождённое право попросить мороженое и не сжиматься из-за этого в углу, потому что человек, который должен быть его героем, на самом деле мелкий человечишко. У каждого ребёнка есть врождённое право быть счастливым, смеяться, веселиться и играть. Почему вы не позволяете им это? Каждый ребёнок на земле имеет право на отца, который вначале думает, а потом говорит; отца, который понимает, какая великая власть ему дана – формировать жизнь другого человека; отца, который любит своего ребёнка больше, чем телевизор и спортивные игры; отца, который любит своего ребёнка больше, чем своё барахло; отца, который любит своего ребёнка больше, чем своё время. Каждый ребёнок заслуживает папу-супергероя.

Возможно, правда в том, что не все отцы заслуживают своих детей.

Возможно, правда в том, что многие отцы и не являются отцами вовсе.

Прошу прощения за резкость в своих высказываниях. Наверное, часть меня чувствует себя трусом из-за того, что я ничего не сказал тому человеку в очереди в магазине. Пусть это будет моим раскаянием. Наверное, часть меня чувствует, что если хотя бы один отец прочтёт этот текст и решит стать лучше, если жизнь хотя бы одного ребёнка станет немного легче, потому что мои слова затронули его отца, то каждая секунда времени, которую я потратил на написание этой статьи, была не напрасна.

Статья Дэна Пирса «You Just Broke Your Child. Congratulations»

http://fit4brain.com/7789

Підтримка учнів групи ризику перед ЗНО

Інфантильні учні

Стисла психологічна характеристика. Такі учні відрізняються низьким рівнем самоконтролю, вольових процесів. У процесі навчальної діяльності вони не можуть зосередитися, не володіють сформованою пізнавальною мотивацією. Для них властивий зовнішній локус контролю.

Основні труднощі, які виникають при проходженні ЗНО. Таким дітям важко примусити себе готуватися до іспиту. Їм властива апеляція до «вищих сил» замість сподівань на власні можливості. Вони відчувають труднощі з виділенням головного, плануванням і організацією своєї діяльності. Крім цього, в них відсутня системність в мисленнєвій діяльності.

Стратегії підтримки

На етапі підготовки. Необхідно надавати алгоритми підготовки у вигляді схем. Оптимальна стратегія підготовки для таких учнів – розпочинати зі складного (прогалин), а згодом переходити до знайомого матеріалу. Важливо розсортирувати матеріал на короткі, легко досяжні кроки і завершувати роботу на позитиві, не очікуючи відчуття відрази. У монотонній діяльності слід знаходити ресурси (безпосередня вигода, само заохочення). Допомагає також регламентація часу.

Під час проведення пробного ЗНО. Можна використовувати перед початком екзамену формули самонавіювання («Я спокійний і зібраний»). Необхідно переглянути всі завдання і вибрати ті, які видаються найбільш легкими. При перевірці корисно уявити, що перевіряєш чужу роботу.

Рекомендації вчителям та батькам. Якщо дитина чимось зайнята, не відволікайте її, доки вона не завершить роботу. Необхідно допомагати структурувати час і створювати зовнішні потреби у цьому. Необхідно також узгодити з дитиною систему заохочень.

Тривожні учні

Стисла психологічна характеристика. Для тривожних дітей навчальний процес асоціюється з емоційною напругою. Вони схильні сприймати будь-яку ситуацію, пов’язану з навчанням, як небезпечну. Особливу тривогу викликає в них перевірка знань в будь-якому вигляді (контрольна робота, диктанти і т. д.).

В який спосіб можна розпізнати тривожну дитину? Такі учні часто пере провіряють вже зроблене, причому це може і не призвести до суттєвого покращення якості роботи. При усній відповіді вони, як правило, прискіпливо спостерігають за реакцією вчителя. Тривожні діти ставлять багато уточнюючих запитань, часто перепитують вчителя, перевіряючи, чи правильно вони його зрозуміли. При виконанні індивідуального завдання вони зазвичай просять вчителя «подивитися, чи правильно вони зробили». Часто гризуть ручки, перебирають пальцями, зачіпають волосся тощо.

Основні труднощі. Ситуація екзамену взагалі складна для тривожних дітей, тому що по своїй сутності вона оціночна. Такій дитині важко контролювати свій емоційний стан, звідси виникають проблеми з концентрацією уваги. Найбільш складним аспектом ЗНО для тривожного учня є відсутність емоційного контакту з дорослим.

Стратегії підтримки

На етапі підготовки. Для тривожних дітей особливо важливе створення ситуації емоційного комфорту на передекзаменаційному етапі. Ні в якому разі не можна нагнітати атмосферу, нагадуючи про серйозність екзамену і значущість його результатів. Занадто велике підвищення тривоги в учнів цієї категорії призводить лише до дезорганізації діяльності. Завдання дорослого – створення ситуації успіху, заохочення, підтримка. В цьому величезну роль відіграють підтримуючі вислови: «Я впевнений, що ти впораєшся», «Ти так добре впорався з контрольною з фізики».

Необхідно навчити дитину прийомам саморегуляції, релаксації, аутотренінгу, обов’язково ознайомити її з процедурою ЗНО, щоб зняти ситуацію невизначеності. Великого значення буде мати бесіда з близькою людиною, спрямована на забезпечення емоційно сприятливої атмосфери.

Під час проведення пробного ЗНО. Дуже важливо забезпечити тривожним дітям відчуття емоційної підтримки. Це можна зробити різноманітними невербальними засобами: подивитися, посміхнутися і т. ін. Тим самим дорослий як би говорить дитині: «Я тут, я з тобою, ти не один». Якщо дитина звертається за допомогою: «Подивіться, я правильно роблю?», краще за все, не заглиблюючись у зміст написаного, переконливо сказати: «Немає сумнівів, що ти все робиш правильно і в тебе все вийде».

Рекомендації вчителям та батькам. Необхідно формувати в учнів позитивне, адекватне ставлення до ЗНО. В якості підготовки тривожних дітей можна рекомендувати проведення відкритих уроків із запрошенням незнайомих людей, а також радити дітям притримуватися певного стилю поведінки.

Батькам слід пояснити особливості дітей, здійснювати просвітницьку роботу з батьками для створення адекватного ставлення до ЗНО. Великого значення має сприятливий клімат в сім’ї.

Невпевнені учні

Стисла психологічна характеристика. Проблема таких дітей в тому, що вони не вміють спиратися на власну думку і схильні до отримання допомоги інших. Невпевнені діти не можуть самостійно перевірити якість своєї роботи: вони самі собі не довіряють. Вони можуть добре виконувати роботу за зразком, але мають ускладнення при необхідності самостійного вибору стратегії розв’язання.

В подібній ситуації вони зазвичай звертаються за допомогою до однокласників або батьків (особливо при виконанні домашнього завдання). Такі діти списують не тому, що не знають відповіді, а тому, що невпевнені в правильності своїх знань і рішень. В поведінковому плані їм часто властивий конформізм, вони не вміють відстоювати власну точку зору. Невпевнені діти часто подовгу не можуть приступити до виконання завдання, але достатньо педагогу підказати їм перший крок, як вони починають працювати.

Основні труднощі. Невпевнені діти відчувають труднощі під час будь-якого екзамену, позаяк їм важко розраховувати на власні ресурси й приймати самостійне рішення. При проходженні ЗНО ці діти відчувають додаткові труднощі, оскільки принципове значення має самостійний вибір стратегії діяльності, а це завдання для невпевнених учнів вкрай складне.

Стратегії підтримки

На етапі підготовки. Дуже важливо, щоб невпевнена дитина отримала позитивний досвід прийняття іншими людьми її особистого вибору. При роботі з такими учнями необхідно уникати порад і рекомендацій (наприклад: «Краще розв’яжи прості завдання, а тоді переходь до складних»). Краще запропонувати самому вибрати і дочекатися, коли він прийме рішення («Як ти гадаєш, з чого краще розпочати: з простих чи складних завдань?»).

Під час проведення пробного ЗНО. Невпевнену дитину можна підтримувати простими фразами, які сприяють створенню ситуації успіху: «Я впевнений, в тебе все вийде», «Ти обов’язково впораєшся». Якщо учень ніяк не може розпочати виконання завдань, довго сидить без діла, варто запитати його: «Ти не знаєш, як розпочати? Як виконувати наступне завдання?» - і запропонувати йому альтернативу: «Ти можеш розпочати з простих завдань або спочатку переглянути весь матеріал. Як ти гадаєш, що буде краще?»

В жодному разі не можна говорити тривожним і невпевненим дітям фраз типу «Подумай ще», «Поміркуй добре». Це тільки підсилить їх тривогу і ніяк не прискорить виконання завдання.

Рекомендації вчителям та батькам. Дуже важливо розвивати у невпевненої дитини навички самостійного оцінювання своєї роботи. Наприклад, корисно запитувати її «А що тобі самій сподобалось в твоїй роботі?» Якщо дитині важко відповісти на подібне запитання, можна запропонувати їй оцінити роботу за декількома критеріями: за точністю, швидкістю і т. д. Не варто поспішати пропонувати дитині готовий розв’язок або відповідь. Навпаки, краще спочатку поцікавитися її думкою.

Перфекціоністи і «відмінники»

Стисла психологічна характеристика. Діти даної категорії зазвичай відрізняються високою або дуже високою успішністю, відповідальністю, організованістю, виконавською дисципліною. Якщо вони виконують завдання, то намагаються зробити його краще від усіх або швидше за інших використати додатковий матеріал.

Перфекціоністи дуже чуттєві до похвали і взагалі до будь-якого оцінювання своєї діяльності. Все, що вони роблять, повинно бути поміченим і отримати відповідну (звичайно ж, високу) оцінку. Для таких дітей властиві дуже високий рівень домагань і вкрай нестійка самооцінка. Для того, щоб відчувати себе хорошими, їм потрібно не просто встигати, а бути найкращими, не просто добре справлятися з завданнями, а робити це блискуче.

Основні труднощі. ЗНО для даної категорії учнів – це той самий випадок, коли правильним виявляється вислів «Найкраще – ворог хорошого». Їм недостатньо виконати мінімально необхідний обсяг завдань, їм потрібно зробити все, причому безпомилково. Ще одна можлива перепона для них – це необхідність пропустити завдання, якщо вони не можуть з ним впоратись. Вони відчувають сильну тривогу, намагаються отримати підтримку. Їм також важко контролювати свій емоційний стан.

Стратегії підтримки

На етапі підготовки. Дуже важливо допомогти таким дітям скоригувати їх очікування і допомогти усвідомити різницю між «достатнім» і «неперевершеним». Їм необхідно зрозуміти, що для отримання відмінної оцінки немає необхідності виконувати всі завдання. На передекзаменаційному етапі перфекціоністам можна пропонувати тренувальні вправи, де їм потрібно буде вибирати завдання і не робити все підряд. Необхідно проінформувати таких дітей про необхідний мінімум набраних балів, допомогти їм розставити пріоритети і скоригувати очікування. Необхідно також навчити їх планувати роботу за часом.

Під час проведення пробного ЗНО. Перфекціоністу потрібно допомогти обрати стратегію діяльності і реалізувати її. Можна запитати «Які завдання ти вирішив зробити?» - і при потребі тактовно скоригувати його плани. У процесі пробного ЗНО можна час від часу цікавитися: «Скільки тобі ще залишилося?» - і допомагати йому скоригувати власні очікування (« Тобі не потрібно робити стільки. Того, що ти вже виконав, буде достатньо. Переходь до наступного завдання»).

Рекомендації для вчителів та батьків. Необхідно уникати порівняння з іншими і допомогти знизити суб’єктивну значущість ЗНО. Батькам важливо допомогти скласти режим дня і регулювати навантаження, а вчителям – утриматися від оцінювання й порівняння з іншими. Важливо допомогти дитині переключитися з емоційного реагування на планування і зосередитися на перевірці.

Правополушарні учні

Стисла психологічна характеристика. Правополушарними називають дітей, в яких домінує правий полушарок мозку. В них багата уява, добре розвинене образне мислення. Вони прекрасно сприймають метафори, образи, порівняння, гублячись при необхідності мислити логічними категоріями.

Основні труднощі, які виникають при проходженні ЗНО. Правополушарні діти можуть відчувати труднощі при необхідності чіткого логічного мислення, структурування. Їм важко відволіктися від емоційно-образної складової навчального матеріалу і зосередитися на фактах і теоретичних побудовах. Як правило, вони добре долають гуманітарні предмети, відчуваючи труднощі з предметами природничого та фізико-математичного циклів.

Саме по собі тестування винятково складне для правополушарних дітей, тому що воно передбачає знання логічних конструкцій, фактів, потребує вміння аналізувати і співставляти різноманітні факти, тобто діяльність проходження ЗНО лівополушарна за своєю природою.

Стратегії підтримки

На етапі підготовки. Важливо надати дитині інформацію про особливості її навчального стилю, допомогти прийняти його і відпрацювати індивідуальну стратегію діяльності. Щоб навчальний матеріал краще засвоювався, правополушарним дітям важливо задіювати уяву й образне мислення: використовувати порівняння, образи, метафори, малюнки. Сухий теоретичний матеріал необхідно ілюструвати прикладами або наочністю. Необхідно також використовувати вправи на зняття емоційної напруги.

Під час проведення пробного ЗНО. Правополушарним дітям має сенс спробувати свої сили не стільки в найпростіших тестових завданнях (типу А), скільки там, де потрібно дати розгорнуту відповідь. Це їм буде простіше. Можливо, їм варто починати саме з завдань В і С, а вже потім переходити до тестів множинного вибору. До початку екзамену важливо донести до дітей думку про те, з яких завдань їм буде розумніше розпочати, а під час екзамену нагадати їм про це. Крім того, можна нагадати їм про ті вправи, які були засвоєні на етапі підготовки.

Рекомендації для вчителів та батьків. Необхідно проінформувати батьків і вчителів про сутність правополушарності, навчити їх активізувати образне мислення дитини при підготовці до екзамену.

Учні-синтетики

Стисла психологічна характеристика. Синтетичний, чи глобальний, стиль діяльності характеризується низкою типових моментів. Учні-синтетики спираються в більшості на загальне, а не на часткове. Вони мало уваги приділяють деталям, тому що їх цікавлять загальні взаємозв’язки.

Основні труднощі. Синтетики часто відчувають труднощі з аналізом, виділенням ключових моментів в інформації, розподілом матеріалу на смислові блоки. Зазвичай таким дітям важко складати плани або конспекти, деякі з них складають план вже після того, як робота була написана. Синтетики рідко концентруються на одній проблемі, їм властиво розглядати її в широкому контексті, у взаємозв’язку з іншими проблемами, співвідносити отримані знання з особистим досвідом і думками інших. При проходженні ЗНО синтетики можуть відчувати труднощі, пов’язані з необхідністю аналітичної діяльності і оперування конкретними фактами.

Стратегії підтримки

На етапі підготовки. Дуже важливо розвивати у синтетиків аналітичні навички, враховуючи, що загальний хід їх діяльності – від загального до часткового. При вивченні кожної теми необхідно її узагальнювати, виокремлювати основні блоки і наповнювати їх конкретним змістом. При роботі з тестами синтетиків потрібно орієнтувати на виявлення основного в кожному завданні: що тут є головним, на що варто звертати увагу в першу чергу?

Під час проведення пробного ЗНО. На початку роботи синтетикам варто ознайомитися з матеріалом в цілому: переглянути наявні завдання, «пробігтися» по їх змісту. Це допоможе їм зорієнтуватися. Синтетикам може допомогти складання загального плану діяльності на початку роботи. Крім того, на ЗНО їм важливо спиратися на вміння виділяти головне в кожному завданні. «Спочатку переглянь завдання і поміркуй, у якій послідовності ти будеш їх виконувати».

Рекомендації для вчителів та батьків. Рекомендації аналогічні роботі з правополушарними дітьми: перш за все необхідно зрозуміти специфіку пізнавальної діяльності синтетика і розвивати у нього навички аналізувати.

Учні, які відчувають недостачу довільності та самоорганізації

Стисла психологічна характеристика. Зазвичай цих учнів характеризують як «неуважних», «незібраних». Як свідчить практика, в них дуже рідко бувають справжні порушення уваги. Частіше всього «неуважні» діти – це діти з низьким рівнем довільності. В них сформовані всі психічні функції, необхідні для того, щоб бути уважними, але загальний рівень організації діяльності дуже низький. В таких дітей часто нестійка працездатність, їм властиві коливання темпу діяльності. Вони можуть часто відволікатися.

Основні труднощі. ЗНО потребує дуже високої самоорганізації. Діти, в яких несформована довільність, при загальному високому рівні пізнавального розвитку і досить достатньому обсягу знань можуть нераціонально використати час.

Стратегії підтримки.

На етапі підготовки. Психічні функції формуються при наявності зовнішніх підстав. Тому на етапі підготовки дуже важливо навчити дитину використовувати для саморегуляції діяльності різноманітні матеріальні засоби. Такими засобами можуть стати пісковий годинник, який відміряє час, достатній для виконання завдання; складання списку необхідних справ (і їх поступове ви креслення по мірі виконання), лінійка, яка вказує на потрібний рядок, і т.д. Немає сенсу закликати таких дітей «бути уважнішими», тому що це для них недоступно.

Під час проведення пробного ЗНО. Дітям з недостатньо розвиненою довільністю необхідна допомога в самоорганізації. Це можна зробити завдяки спрямовуючим питанням: «Ти зараз що робиш?» Можливе також використання зовнішніх підстав. Наприклад, дитина може скласти план своєї діяльності і закреслювати пункти або ложити лінійку на те завдання, яке вона зараз виконує. Важливо, щоб учень навчився використовувати ці допоміжні засоби на попередньому етапі, в іншому разі на екзамені це забере в нього надто багато сил і часу.

Рекомендації для вчителів та батьків. Дуже важливо, щоб дорослі не брали на себе повністю функцію організації діяльності такої дитини. Якщо дорослий весь час контролює і організовує дитину, це не лише не сприяє розвитку довільності, а навпаки. Завдання дорослих – стимулювати розвиток самоконтролю дитини. Наприклад, краще не давати прямих вказівок типу «Зараз пиши це» або «Не забув зошит з математики положити?», а задавати питання, відповіді на які будуть вимагати від дитини навичок самоорганізації: «Що потрібно зробити зараз?», «Що ти зараз будеш робити?», «Перевір, чи всі підручники ти положив».

Астенічні учні

Стисла психологічна характеристика. Основна характеристика астенічних дітей – висока втомлюваність, схильність до виснаження. Вони швидко втомлюються. В них знижується темп діяльності і різко збільшується кількість помилок.

Як правило, втомлюваність пов’язана з особливостями вищої нервової діяльності і має не стільки чисто психологічну, скільки неврологічну природу, тому можливості її корекції вкрай обмежені.

Основні труднощі. ЗНО потребує високої працездатності протягом достатньо тривалого періоду часу (3 години). Тому в астенічних дітей дуже висока ймовірність зниження якості роботи, виникнення відчуття втоми.

Стратегії підтримки

На етапі підготовки. При роботі з астенічними дітьми дуже важливо не висувати вимог, які неможливо виконати і яким дитина не зможе відповідати.: «Деякі випускники займаються з ранку до вечора, а ти після двох годин вже втомився». Дитина не симулює, просто такі його індивідуальні особливості.

Великого значення набуває оптимальний режим підготовки: щоб дитина не перевтомлювалась, їй необхідно робити перерви в заняттях, гуляти, достатньо спати. Батькам астенічних дітей варто отримати консультацію у психоневролога або невропатолога про можливість підтримки дитини за допомогою вітамінів чи трав’яних зборів.

Під час проведення пробного ЗНО. Слід мати на увазі, що астенічним дітям потрібно декілька перерв, тому їх не потрібно квапити, якщо вони раптово припиняють працювати і на якийсь час зупиняються. Їм по можливості краще організувати декілька коротеньких «перерв» (відпустити в туалет і т.п.)

Рекомендації для вчителів та батьків. Дуже важливо не порівнювати дитину з іншими. В ситуації, коли очевидна висока втомлюваність, необхідно виявити делікатність і тактовність. В жодному разі не можна докоряти дитині у лінощах або незібраності.

Гіпертимні учні

Стисла психологічна характеристика. Гіпертимні учні зазвичай швидкі, енергійні, активні, не схильні до педантизму. В них високий темп діяльності, вони імпульсивні і часом нестримані. Вони швидко виконують завдання, але дуже часто роблять це абияк, не перевіряють себе і не бачать власних помилок. Такі діти часто нехтують точністю й акуратністю на користь швидкості й результативності.

Гіпертимні учні відчувають труднощі в процесі роботи, яка потребує високої старанності, зібраності і скрупульозності, проте прекрасно долають завдання, які вимагають високої мобільності й переключення. Особливістю цієї категорії дітей часто є також невисока значущість навчальних досягнень, занижена навчальна мотивація.

Основні труднощі. Процедура ЗНО вимагає високої зібраності, концентрації уваги, скрупульозності та акуратності, а ці якості зазвичай є слабким місцем гіпертимних дітей. З іншого боку, такі діти, як правило, володіють хорошим переключенням, що допомагає їм впоратися з екзаменаційними завданнями.

Стратегії підтримки.

На етапі підготовки. Дуже важливо не намагатися змінити темп діяльності, особливо за допомогою вказівок типу «Не поспішай». Такий учень все одно буде працювати в тому темпі, в якому йому комфортно. Необхідно розвивати в таких учнів функцію контролю, тобто навички самоперевірки: по завершенню роботи знайти помилки, самостійно перевірити результати виконаних завдань. Основний принцип, яким потрібно керуватися гіпертимним дітям: «Зробив – перевір». Крім того, необхідно створити у гіпертимних дітей відчуття важливості ситуації екзамену. Це саме той випадок, коли потрібно із всією серйозністю пояснити, якого величезного значення мають результати ЗНО.

Під час проведення пробного ЗНО. Гіпертимним дітям потрібно м’яко і ненав’язливо нагадувати про необхідність самоконтролю: «Ти перевіряєш те, що ти робиш?» Крім того, їх краще посадити в класі так, щоб можливість з кимось спілкуватися була мінімальною.

Рекомендації для вчителів та батьків. Важливо, щоб у спілкуванні з такими дітьми дорослі м’яко, але послідовно створювали зрозумілі і чіткі обмеження. При цьому необхідно враховувати, що для гіпертимних дітей важливим є не розмірковування й умовиводи, а реальний досвід. Тому на варто захоплюватися нотаціями або поясненнями, а створити чітке організуюче середовище.

Застрягаючі учні

Стисла психологічна характеристика. Таких дітей характеризує низька рухливість, низька лабільність психічних функцій. Вони важко переключаються з одного завдання на інше. Застрягаючі діти ґрунтовні і в більшості повільні. Ще одна їх особливість полягає в тому, що вони потребують тривалого орієнтуючого періоду при виконанні кожного завдання. Якщо таких учнів починають квапити, темп їх діяльності ще більше знижується.

Основні труднощі. Процедура ЗНО потребує високої мобільності: необхідно швидко переключатися з одного завдання на інше, актуалізувати знання з різноманітних розділів шкільної програми. Це може викликати труднощі в застрягаючих дітей.

Стратегії підтримки

На етапі підготовки. Навички переключення уваги тренувати досить складно, але можливо. Можна навчити дитину користуватися годинником для того, щоб визначати час, необхідний для кожного завдання. Можна, наприклад, сказати учневі: «Тобі потрібно розв’язати п’ять задач за годину. Отже, на кожну задачу ти можеш витратити не більше дванадцяти хвилин». Такі вправи допоможуть учневі розвивати вміння переключатися. Можна також заздалегідь визначити, скільки часу слід відвести на кожне завдання на ЗНО.

Під час проведення пробного ЗНО. Завдання дорослого – в міру необхідності м’яко і ненав’язливо допомагати таким дітям переключатися на наступне завдання, якщо вони довго розмірковують над кожним: «Ти вже можеш переходити до наступного завдання». Ні в якому випадку не можна їх квапити, від цього темп діяльності лише знижується.

Рекомендації для вчителів та батьків. Важливо не просто підказувати застрягаючій дитині, що потрібно робити, а розвивати в неї навички переключення. Добре, якщо дорослий обговорює з дитиною розподіл часу, а тоді тактовно цікавиться: «Чи вдається тобі діяти за планом?»

Аудіали і кінестетики

Стисла психологічна характеристика. Відомо, що людина має три основних модальності сприйняття: аудіальна (слухова), візуальна (зорова) і кінестетична (тактильна). У кожної людини одна з цих модальностей є ведучою, яка визначає домінуючий спосіб отримання і перетворення інформації. Навчання в школі зазвичай спирається на всі три модальності (усні розповіді, наочність, практичні роботи), що в цілому дозволяє засвоювати програму дітям всіх трьох груп.

Основні труднощі. На відміну від традиційного екзамену, який включає аудіальні і кінестетичні елементи (особливо якщо екзамен проводиться в усній формі), ЗНО має винятково візуальну форму. Це полегшує завдання для візуалів, одночасно ускладнюючи його для аудіалів і кінестетиків.

Стратегії підтримки.

На етапі підготовки. Необхідно, щоб діти даних категорій усвідомили особливості свого навчального стилю, тобто змогли чітко сформулювати для себе, як саме вони краще засвоюють навчальний матеріал, й скористалися цим при повторенні матеріалу.

Під час проведення пробного ЗНО. Аудіали можуть скористатися мовленням, тобто дуже тихо проговорювати завдання вголос. (Щоб це нікому не заважало, слід продумати, в яке місце класу краще посадити такого учня). У випадку труднощів можна розповісти їм про те, в чому полягає сутність завдання. Їм не потрібна допомога в розв’язанні, їм потрібно просто допомогти зрозуміти сутність завдання.

Кінестетики можуть допомагати собі простими рухами (наприклад, порухати ногами під столом). Їм також варто дозволити якусь рухову активність

Рекомендації для вчителів та батьків. Необхідно спільно з дітьми обговорити простіприйоми, які вони зможуть використати під час підготовки й на ЗНО.

Якщо під час проведення пробного тестування випускники отримають необхідну підтримку, вони будуть більш впевнено почувати себе в ситуації реального екзамену.

Мыслим ПоЗиТиВнО)))

Когда преподаватель психологии на семинаре "Управление стрессом" подняла стакан с водой, то все ожидали вопроса "Стакан наполовину полон или пуст?"...

Вместо этого она с улыбкой на лице спросила: "Как вы думаете, насколько этот стакан тяжелый?". Все замялись..... Потом она ответила: "Абсолютный вес не имеет значения. Все зависит от того, как долго я буду его держать. Минута для меня не проблема. А если я продержу его час, то моя рука начнет болеть. Если день - то она онемеет и станет парализованной. В любом случае, вес стекла и воды не меняется, но чем дольше я держу стакан, тем тяжелее он становится. 

Давайте представим, что стакан с водой - это наши переживания. Чем больше вы о них думаете - тем хуже вам. И если вы будете думать о них слишком долго - вы будете чувствовать себя парализованным, не в состоянии что-либо делать. 

Поэтому просто поставьте стакан на стол и живите дальше!!!"

Всесвітній день психічного здоров'я

10 жовтня 2014 року у ЗОШ №2 відбулися відкриті заходи присвячені Всесвітньому дню психічного здоров'я.

Організацію та підготовку до заходу взяли на себе учні 10 класу. Ще заздалегіть вони розмальвували плакати, готували матеріали. 

Багато хто вважає, що психічне здоров'я — це відсутність психічних захворювань. Насправді це загальне благополуччя, на тлі якого людина здатна реалізовувати свій потенціал і справлятися з щоденним стресом.

На дверях кожного кабінету учні 10 класу розвісили  афоризми про відношення до життя, образам, стресам.

     

На початку дня дівчата 10 класу  
дарували учням школи смайлики, 
кольорові сердечки.

Всесвітній день психічного здоров'я святкується  з 1992 року і щороку приділяється увага якійсь певній темі.  Цього року темою дня було навчитися долати стрес.  У цей день на єдиних класних годинах учні за допомогою  вправ та ігор вчилися долати постравматичний стрес,  стрес перед контрольними та перевірочними роботами.

  

Після класних годин учні малювали "Кольровий настрій класу"

 

   
  

Цілий день учні ходили зі смайликами на щоках, посміхалися один одному.

ФОТОРЕПОРТАЖ ДНЯ

Как дела в школе

25 способов узнать у ребенка, как у него дела в школе, 

не спрашивая, как у него дела в школе

Чем ребенок становится старше, тем труднее родителям сохранять с ним теплые дружеские отношения. Часто подросток строит стену между собой и миром взрослых. Для того, чтобы не потерять с ним контакт, родителям нужно много работать над взаимоотношениями в семье и часто прибегать к различным психологическим хитростям. Самая распространенная проблема, о которой не желают говорить дети, это трудности в школе. Мамы и папы тоже довольно часто подходят к этому вопросу некорректно. Тут представлены 25 способов спросить у ребенка, как у него дела в школе, не спрашивая, как его дела в школе. Звучит странно? Посмотри сам!

1. Что самое хорошее из того, что произошло с тобой сегодня в школе? Что самое худшее из того, что произошло с тобой сегодня в школе?
2. Скажи мне, что тебя сегодня заставило смеяться?
3. Если бы ты мог выбрать, с кем бы ты хотел сидеть в классе? А с кем бы точно не хотел сидеть? Почему?
4. Расскажи мне о самом классном месте в школе.
5. Какое самое странное слово, которое ты услышал сегодня? Или, возможно, кто-то что-то странное тебе сказал?
6. Если бы мы пригласили сегодня твоего учителя к нам в гости, что бы он мне рассказал о тебе, как думаешь?
7. Кому ты сегодня помог?
8. Может, кто-то тебе сегодня помог?
9. Расскажи мне, что нового ты узнал сегодня?
10. Был ли момент, когда ты чувствовал себя самым счастливым сегодня?
11. Было ли тебе сегодня очень скучно?
12. Если бы инопланетяне прилетели в ваш класс и забрали кого-то из учеников, кого бы ты хотел, чтобы они забрали?
13. С кем бы ты хотел поиграть на перемене из тех, с кем ты еще никогда не играл?
14. Расскажи мне о чём-то хорошем, что произошло с тобой сегодня.
15. Какое слово учитель чаще всего сегодня повторял?
16. О чём бы ты еще больше хотел узнать в школе?
17. Чего бы тебе хотелось меньше делать в школе?
18. С кем бы ты в своем классе мог вести себя лучше?
19. Где ты чаще всего играешь на переменах?
20. Кто самый смешной ученик в вашем классе? Почему он такой смешной?
21. Тебе понравился сегодняшний обед? Что больше всего понравилось?
22. Если бы завтра ты стал учителем, что бы ты сделал?
23. Как ты думаешь, может, кто-то из вашего класа должен уйти из школы?
24. Если бы ты мог поменяться с кем-то в классе местами, кто бы это был? Почему?
25. Скажи мне о трех различных случаях, когда ты использовал карандаш сегодня в школе.

Теперь родители могут взять эти хитрые психологические приемы на вооружение. Поделись этой интересной информацией с другими.

Источник: Simple Simon and Company

Когда ты проигрываешь и теряешь многое, не потеряй урока

Жил-был мальчик с ужасным характером. Его отец дал ему мешочек с гвоздями и сказал забивать по гвоздю в садовую ограду каждый раз, когда он будет терять терпение и с кем-то ссориться. В первый день мальчик забил 37 гвоздей. В течение следующих недель он старался сдерживаться, и количество забитых гвоздей уменьшалось день ото дня. Оказалось, что сдерживаться легче, чем забивать гвозди...

  Наконец наступил день, когда мальчик не забил в ограду ни одного гвоздя. Тогда он пошел к своему отцу и сказал об этом. И отец сказал ему вытаскивать по одному гвоздю из ограды за каждый день, в который он не потеряет терпения. Дни шли за днями, и наконец мальчик смог сказать отцу, что он вытащил из ограды все гвозди. Отец привел сына к ограде и сказал: "Сын мой, ты хорошо вел себя, но посмотри на эти дыры в ограде. Она больше никогда не будет такой, как раньше. Когда ты с кем-то ссоришься и говоришь вещи, которые могут сделать больно, ты наносишь собеседнику рану вроде этой. Ты можешь вонзить в человека нож, а потом его вытащить, но рана все равно останется..." Неважно, сколько раз ты будешь просить прощения, рана останется. Душевная рана приносит столько же боли, сколько телесная.

Друзья - это редкие драгоценности, они приносят тебе улыбку и радость. Они готовы выслушать тебя, когда тебе это нужно, они поддерживают тебя и открывают тебе свое сердце".

Давай людям больше, чем они ждут от тебя, и делай так со всеми.

Когда говоришь "я люблю тебя", говори это серьезно.

Когда говоришь "мне очень жаль", смотри человеку в глаза.

Не смейся над чужими мечтами.

Ты можешь получить много душевных ран, но это единственный способ прожить свою жизнь.

Не суди людей по их близким.

Говори медленно, но думай быстро.

Если тебе задают вопрос, на который тебе не хочется отвечать, улыбнись и спроси: "Почему ты хочешь это узнать?"

Помни, что величайшая любовь и величайший успех несут очень большую опасность.

Когда ты проигрываешь и теряешь многое, не потеряй урока.

Помни о триаде: уважение к себе, уважение к другим, ответственность за свои поступки.

Не позволяй маленькому безразличию разрушить большую дружбу. Улыбайся, когда говоришь по телефону. Тот, кто тебе звонит, почувствует это по твоему голосу. Читай между строк. 

Помни: иногда не получить что-то, чего ты очень хочешь - это тоже удача.